Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng.) (Arbutus uva-ursi)

Дрібний вічнозелений приземкуватий кущик з родини Вересові (Еrісасеае) з добре розвинутою кореневою системою і гіллястими лежачими стеблами завдовжки до 1,2 м. Листки чергові шкірясті, довгастооберненояйцевидні, зверху – темно-зелені з полиском, з внутрішньої сторони – з помітними сітчасторозташованими вдавленими жилками світлішого кольору. Квітки двостатеві, білого або блідо-рожевого кольору. Цвіте у травні-червні. Плід – червона ягодоподібна куляста кістянка.

Поширення. Росте на піщаних грунтах у лісах, чагарниках, на відкритих місцях, вирубках, згарищах, у тундрі по всьому СНД.

Заготівля. Збирають і сушать листя після танення снігу до початку цвітіння і восени до часу дозрівання плодів та їх осипання.

Хімічний склад. У листі містяться глікозиди арбутин, метиларбутин (6-8 %), ериколін, дубильні речовини (6-8 %), галова, елагова, урсолова, хінна, мурашина кислоти, гідрохінон, уврол, гіперозид, кверцетин, ізокверцетин, мірицитрин, кверцитрин, мірицетин, ефірна олія, вітамін С, мікроелементи (марганець, алюміній, мідь, срібло, барій, свинець), арбутаза.

Застосування. Терапевтична дія обумовлена гідрохіноном і метил- гідрохіноном, які утворюються при гідролізі арбутину й метиларбутину під впливом арбутази й бактерій кишечнику. Вони, виділяючись через нирки, здійснюють антисептичну та сечогінну дію. Застосовують при циститах, пієлітах, уретритах, запальних процесах у нирках.

Готують відвар – 10:180-200 і приймають по 1 ст. л. 3 рази на день. Часто до відвару додають розчин ацетату калію (10-15 г) або саліцилату натрію (6 г). Рекомендують також одночасно приймати 1 ч. л. питної соди, бо дія проявляється у лужному середовищі. Необхідно застерегти, що попадання у витяжку дубильних речовин може викликати у деяких осіб подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, тому готують настій так: 10 г листя, заливають 200 мл, кип'ятять 10 хв., настоюють 40 хв. і приймають так само як і відвар. Готують також настій ще і таким способом: ту ж саму кількість листя заливають 2 склянками холодної води, настоюють 8 год., кип'ятять 9 хв. і приймають по 2 ст. л. 3-4 рази день. Порошок листя приймають по 0,5 г 5 разів на день.

У народній медицині застосовують при подагрі, нирковокам'яній хворобі, водянці, проти кривавої сечі при захворюваннях органів виділення: 5-15 г сировини заливають 150-250 мл окропу кип'ятять 15 хв. і приймають по 0,5 склянки З рази на день або по 1 ст. л. через кожну годину. Листя призначають також при нервовому збудженні, полюціях, гонореї, нетриманні сечі. Беруть 1 ст. л. сировини, заливають 3 склянками води і кип'ятять, поки випарується третина рідини, і випивають 2 склянки впродовж дня. Вживають і як в'яжучий та протигнилісний засіб при проносах, гнилісних процесах у кишечнику – приймають по 1 ст. л. 5-6 разів на день 10 % відвару. Листя використовують як кровоспинний і протиревматичний засіб, гілки з квітками – при захворюваннях серця і пухирчатці, ягоди – при проносах. Відвар з листя зовнішню застосовують при скрофульозі, ранах, виразках у формі компресів і примочок. Вагітним призначають обережно, бо мучниця посилює тонус матки.

Півонія незвичайна (Paeonia anomala L.)

Багаторічна трав'яниста рослина родини Жовтецеві (Ranunculaccac) з коротким багатоголовим кореневищем. Стебла прямостоячі, не галузисті, ребристі. Листки перисторозсічеиі, нижні подвійнотрійчасторозсічені. Квітки діаметром 13-18 см розташовані поодиноко на верхівці стебла, яскраво рожево – червоного кольору. Цвіте у травні – червні. Плід складається з 2-5 голих листянок з численними насінинами.

Поширення. Росте від Польського півострова до західних районів Якутії і Забайкалля, на Тянь-Шані, особливо в Західному та Східному Сибіру, у Красноярському краї.

Заготівля. Збирають кореневище та корені, а також траву. Надземну частину заготовляють у вегетаційний період.

Хімічний склад. У сировині містяться ефірна олія (до 1,6 %), до складу якої входить пеонол, саліцилова і бензойна кислоти, метилсаліцилат, а також дубильні речовини, піонофлуорссцин, смоли, крохмаль (до 78,5 %), глікозид саліцин, вуглеводи, алкалоїди, сполуки хрому, стронцію та інших мікроелементів, у листі є вітамін С (до 0,3 %), у квітках – вітамін С (до 1 %), у насінні – жири (до 27 %).

Застосування. Препарати півонії мають седативну і протисудомну дію, збільшують тривалість тіопснталового і гскссналового наркозу. Застосовують при неврастенічних станах з явищами підвищеної збудженості, зокрема при інволюційних неврозах, залишкових явищах травматичної енцефалопатії, невротичних станах при гіпертиреозі, а також при безсонні, фобічних і іпохондричних станах, вегетативно-судинних порушеннях різної етіології. Приймають 10 % настоянку трави і коренів – від 30-40 крапель до 1 чайної ложки на прийом 3 рази на день протягом 30 днів. При необхідності курс лікування повторюють через 10 днів.

У народній медицині застосовують при виразковій хворобі шлунка і 12- палої кишки, гастритах, кровотечах, захворюваннях нирок, паралічах, епілепсії та інших нервових хворобах, пропасниці. Настоянку пелюсток і трави на горілці застосовують при епілепсії, настоянку насіння – при гастритах і маткових кровотечах, настоянку кореневищ – при захворюваннях нирок, як протиотруту при отруєннях.

Слід ураховувати, що препарати півонії можуть викликати деяке підвищення кислотності шлункового соку.