Лимон (Citrus limon L. Burnt, fil.)

Вічнозелене субтропічне дерево з родини Рутові (Rutaceae) висотою до 7 м. Молоді гілки червонувато-фіолетові. Листки шкірясті чергові, яйцевидні, зчленовані з черешками. Квітки двостатеві, одиночні або парні, блідо-рожеві. Цвіте у березні-квітні. Плід-ягодоподібний, яйцевидний з носиком на верхівці, ясно-жовтого кольору.

Поширення. Культивують на Кавказі, в Середній Азії, в Україні як оранжерейну плодову рослину. Набуває розповсюдження кімнатна культура лимону.

Заготівля. Збирають стиглі плоди.

Хімічний склад. У м'якоті стиглих плодів знаходиться до 67 мг % вітаміну С, у шкірці плодів – до 163 мг%, зав'язі – до 83 мг%, у молодих пагонах – до 880 мг%. У лимоні містяться й інші вітаміни: В, (0,03-0,05 мг%), В₂ (0,4 мг%), PP (0,1 мг%), Р, каротин (0,015-0,02 мг%), є органічні кислоти (5-7,2 %), серед яких переважає лимонна (від 5 до 6%), вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза) – близько 0,87 %, азотисті речовини – до 0,05 %.

Знаходяться в лимоні також пектинові речовини і барвники, сполуки калію (163 мг%), кальцію (40 мг%), магнію (22 мг%), фосфору (57 мг%), заліза (0,7 мг%), мікроелементи. У шкірці знаходяться ефірні олії, які складаються з лимонену (90 %), цитралю (4-6 %), геранілацетату (1 %), цитронелалыо (0,5 %). Вони надають плоду приємного аромату.

Застосування. Вживають лимон як смаковий і дієтичний продукт, який має цілющі властивості, насамперед при гіпо- та авітамінозі С. У лимоні, як і в інших рослинних продуктах, вітамін С міститься разом з вітаміном Р. Тому лимонний сік при цинзі діє більш ефективно, ніж один вітамін С. Лікувальна доза для дорослих становить 100-150 г 3-5 разів на день. З профілактичною метою застосовують по 100-200 г на добу.

Зручний для споживання лимон у цукрі. Промиті у холодній воді й обсушені плоди нарізають скибочками 4-7 мм завтовшки, видаляють насіння і складають у скляні банки. На дно банки насипають цукор, кладуть 3-4 пласти скибочок лимона і знову цукор, доки банка не заповниться доверху. Верхній шар скибок засипають більшою кількості цукру, щільно закривають кришкою і залишають у кімнаті, час від часу струшуючи. Частина цукру розчиниться в соку і вміст банки зменшиться. Тоді ще нарізають скибочки лимона і додають у банку, чергуючи їх з пластами цукру. До 1 кг лимонів додають 1 кг цукру. Після зберігання впродовж тижня при кімнатній температурі банку із лимонними скибочками зберігають у холодильнику.

Лимонний сік випускає промисловість, а також його готують у домашніх умовах. Плоди миють, нагрівають у теплій воді, розрізають навпіл і м'якуш відтискують на ручному скляному конусі чи за допомогою дерев'яних лещат. Слідкують, щоб не пошкодити білу частину шкірки, інакше сік буде гіркуватим, проціджують крізь марлю, переливають в емальований посуд, швидко нагрівають до 85 °С (стерилізують), розливають у стерилізовані пляшки, закупорюють стерилізованими корками, які заливають парафіном. Під час стерилізації сік до деякої міри змінює смакові якості, тому краще користуватись свіжоприготовленим або замороженим. Сік розливають у пластикові банки місткістю 0,5 л на 0,9 об'єму, закривають кришкою і ставлять у морозильне відділення холодильника.

Сік п'ють при порушенні обміну речовин, атеросклеротичних явищах, гарячкових і запальних станах, при тривалих захворюваннях печінки по 1-3 ст. л. на день. При нирковокам'яній хворобі, сольових діатезах п'ють щодня по 100-200 мл, або вранці приймають натщесерце сік із 6 лимонів, лягають у постіль і добре пропотівають. Курс лікування – 3-4 тижні. Ще п'ють підігрітий лимонний сік по 50 мл, розведений у 100 мл підсолодженої або медової води після їди 3 рази на день впродовж 4-5 тижнів.

Шкірку лимона зварену в цукровому сиропі, вживають як апетитний засіб для поліпшення травлення. Свіжопорізаний лимон застосовують у вигляді гірчичників як відтяжний засіб при блюванні у вагітних, прикладаючи під груди.

Промисловість випускає лимоннокислий цукор у пакетах з плівки – 1 фасовка розрахована для разового прийому з 200 мл води, а інша, яка містить більше кислоти і менше цукру – для розчинення в 1 л води. Розчин, приготовлений за 2-3 хв. до вживання, має приємний кисло-солодкий освіжаючий смак. Він стимулює обмін речовин, а у випадку забруднення питної води патогенними мікроорганізмами, підвищує її знезараження. Кисла реакція напою негативно впливає на мікрофлору води, особливо на вібріони, у тому числі й холери, а також штам Ель-Тор.

Із шкірки лимона шляхом перегонки з водяною парою одержують лимонну олію, яку застосовують для покращання смаку і запаху деяких ліків, а також у харчовій і парфумерно-косметичній промисловості.

Застосовують з косметичною метою, частіше для лимонних масок. Проти латаття використовують суміш з соку лимона і яєчного білка. Лице і шию миють теплою водою з милом, шкіру висушують, а місця під очима змащують зволожуючим кремом. Потім на обличчя і шию, крім місць під очима, наносять суміш з соком лимона, а на повіки – тампони, змочені охолодженим неміцним чаєм, маску прикривають марлевою серветкою, щоб вона не так швидко висихала, а потім суміш знімають ватним тампоном, змоченим у теплій воді. Маску роблять через день по 20-30 хв. Готують екстракт: 1 лимон нарізають шматочками, заливають 100 мл горілки, настоюють у закритій посудині 10 днів, проціджують, фільтрат розводять наполовину водою, а далі чинять, як і в попередньому випадку. Роблять і медово-лимонну маску. Готують суміш рівних частин лимонного соку та меду і наносять на шкіру обличчя на 20-25 хв., потім змивають прохолодною водою, обличчя витирають і змащують поживним кремом.

При сухій шкірі через день роблять маски із суміші соку та меду або 20 г соку, 10 г спермацету, 10 г воску і 5 спирту. Обличчя миють теплою водою, роблять гарячий компрес і накладають тонкий шар маски на обличчя на 20-30 хв. Потім ватним тампоном маску знімають, роблять поспіль 3 гарячих компреси і обличчя обполіскують водою кімнатної температури. При сухій шкірі користуються емульсією, що складається з таких компонентів: вершкова сметана – 100 г, жовток 1 курячого яйця, сік 1 лимона, гліцерин – 5 г, одеколон – 100 г.

При зморшках на обличчі, тріщинах і запаленні шкіри роблять маску з такої суміші: 1 яєчний жовток, сік 0,5 лимона та кашка цілого лимона, 1 ч. л. маслинової олії.

Для пом 'якшення і відбілювання жирної шкіри та зменшення потовиділення готують лимонну воду, настоюванням лимона у киплячій воді впродовж 3-4 год., і протирають нею шкіру. Для протирання пористої та жирної шкіри готують лосьйон: лимон (або апельсин) натирають з цедрою, заливають 0,5 склянки горілки, настоюють у теплому місці 7 діб, фільтрують, залишок віджимають, додають 1 ст. л. води і 1 ч. л. гліцерину.

Для очищення і пом'якшення нормальної шкіри, а також при схильності до її сухості, щоб передчасно не з'являлися зморшки використовують суміш 1 склянки соку лимона (айви, хурми), 1 склянки води, 1 ст. л. одеколону і 1 ч. л. гліцерину, або шкірку 2 лимонів заливають 1 склянкою окропу, настоюють З год., додаючи 1 ст. л. меду, а окремо розтирають 1 жовток з соняшниковою, конопляною, кукурудзяною або маслиновою олією, 1 склянку вершків чи молока і соком 2 лимонів. Всі рідини змішують, додають 150 г камфорної олії, суміш проціджують і до фільтрату додають 250 мл води.

При жирній шкірі готують лосьйон: 1 лимон опускають в окріп і чекають, поки вода охолоне, витискують з плоду сік і розводять наполовину з кип'яченою водою. Лосьйоном протирають обличчя, після чого воно стає м'яким і білим.

З соку лимона готують рідкий крем: до 1 жовтка додають 1 склянку вершків або сметани, змішують, а потім при помішуванні в суміш додають сік 1 лимона, 100 мл горілки і 200 мл прокип'яченої води.

З лимонів готують туалетну воду: сік змішують з холодною водою, настоюють 2-3 дні і протирають шкіру, після чого вона набуває матового вигляду, позбувається латаття і неприємного запаху.

Д ія виведення латаття, при вуграх і розширених порах щоденно користуються туалетною водою, до складу якої входять: лимонний сік – 50 г, камфорний спирт – 10 г, гліцерин – 5 г, вода – 25 г, молоко – 100 г, горілка – 10 г. Для такого типу шкіри також готують крем, змішуючи 1 ст. л. жирного крему або гусячого чи качиного жиру з 1 ч. л. лимонного соку. При лататті на жирній або нормальній шкірі її протирають молочною сироваткою, розбавленою лимонним соком.

Лимон застосовують для пом'якшення шкіри рук. Жінки після прання білизни змазують руки сумішшю рівних частин лимонного соку і гліцерину. Після роботи у полі чи саду руки натирають лимонним соком, а щоб шкіра на долонях пе грубіла, роблять масаж м'якою стороною шкірки лимона. Виводять плями на шкірі від тютюну – 3 рази на день протирають пемзою і змочують соком. Щоб позбутися неприємної пітливості рук, їх не менше 3 разів на добу протирають сумішшю 1 частини соку і 5 частин горілки.

Для надання шкірі пружності беруть 3 яєчних жовтка, 0,25 склянки лимонного соку, склянку 96 % спирту, 50 мл камфорного спирту, 0,5 склянки води, все змішують і за допомогою марлевого тампону наносять на шкіру. Для цього готують також іншу суміш: збивають жовток 1 яйця, додають 25 г лимонного соку, 0,5 склянки горілки, 50 г камфорного спирту; або 0,5 склянки вершків змішують з 1 жовтком, соком половини лимона і 1 ст. л. горілки.

З лимона готують засоби для догляду за волоссям. Щоб надати їм блиску після фарбування і миття їх прополіскують соком або розчином 1 ст. л. соку в 1 л води. Щоб волосся було м'яким, пухнастим і блискучим його натирають сумішшю 1 яєчного жовтка з соком 0,5 лимону, або сумішшю 2 яєць, соку з половини лимону і декількох крапель коньяку, тримають 20-30 хв. і змивають. Для виведення лупи 1 раз на тиждень у шкіру голови втирають суміш 2 жовтків з соком половини лимона і декількома краплями мигдалевої олії, яку через 30 хв. змивають теплою водою та ополіскують водою з оцтом або лимонним соком. При сухому волоссі роблять масаж голови (10 хв.), втираючи суміш соку 0,5 лимона і 3 ст. л. соняшникової або рицинової олії.

При надмірному обволосінні обличчя у жінок, якщо шкіра жирна або нормальна, її змащують гарячою сумішшю рівних частин соку і меду. Після висихання мазь знімають. Поступово волосся знебарвлюється, а шкіра стає еластичною і м'якою.

Щоб зменшити пори, після парової ванни лице ополіскують спочатку теплою, а потім холодною водою, до якої додають лимонний сік.

Сік лимона входить до складу мазей, емульсій, лосьйонів, туалетних вод та інших косметичних сумішей, головним чином для відбілювання шкіри та виведення латаття.

Плоди використовують дія виготовлення цукатів, соків, сиропів, безалкогольних напоїв, цукерок та ін. Чай з лимоном піднімає тонус організму і є джерелом вітамінів й інших біологічно активних речовин.