Крушина вільховидна (ламка) (Frangula alnus Mill. (Rhamnus frangula L.)

Кущ або деревце з родини Жостерові (Rhamnaceae) висотою до 3 м. Кора у верхній частині стовбура і на молодих гілках гладенька червоно-бура, вкрита ланцетними білими сочевичками. Листки чергові яйцевидні, цілокраї з 6-8 паралельними бічними жилками. Квітки жовтуваті дрібні, двостатеві, зібрані пучками по 2-6 у пазухах листків. Цвіте у травні-червні. Плід – куляста, спочатку червона, а потім чорна кістянка.

Поширення. Росте в лісах, між чагарників, на галявинах і узліссях, на болотах, вологих місцях, біля струмків і озер, заплавах річок, на глинистих схилах у лісній зоні Європейської частини, Середньої Азії, Сибіру, на Кавказі та майже по всій території України (у Криму – в горах).

Заготівля. Збирають кору навесні у період руху соку, до початку цвітіння й сушать. Свіжа висушена кора не придатна до застосування, бо містить отруйний антрон, антранол та їх похідні, які викликають нудоту і блювання. Необхідно щоб вона пролежала не менше 1 року в сухому місці або пройшла нагрівання при 100 °С 1 годину. За цих умов антрон, антранол та їх похідні руйнуються, а антраглікозиди залишаються.

Хімічний склад. Кора містить вільні та зв'язані оксіметилантрахінони (3-6 %), у тому числі франгулярозид, аглюконом якого є реоемодинантранол. При зберіганні кори він окислюється до реоемодин-антрахінону, а франгуларозид переходить у глюкофрангулін, від якого під впливом ферментів, бактеріальної мікрофлори та лужного середовища товстого кишечника від'єднується глюкоза й утворюється франгулін. При подальшому розщеплені франгулін розкладається на емодин і рамнозу. У корі знаходяться вільні аглікони – емодин, ізоемодин, хризофанол, а також франгуленові кислоти, вітамін С, сапоніни, смола, ефірна олія, крохмаль, вуглеводи, яблучна кислота, оксалат кальцію, алкалоїди, флавоноїди, дубильні й мінеральні речовини. У свіжій корі містяться антраглікозиди у відновленій формі – антраглюкофрангулін і його бімолекулярна форма – дигідроантранол-глюкофрангулін та продукти їх окислення. У листках є алкалоїди, антраглікозиди. Останні знаходяться також у бруньках і плодах.

Застосування. Антраглікозиди під впливом травних ферментів розщеплюються до агліконів, які подразнюють нервові закінчення і рефлекторно посилюють перистальтику кишечника. Проносна дія настає через 8-12 годин. Застосовують як м'якодіючий проносний засіб при звичному хронічному закрепі, який розвивається при в'ялості товстого кишечника у людей з слабо розвинутою черевною мускулатурою, які ведуть сидячий спосіб життя. Застосування крушини не викликає дисфункції шлунково-кишкового тракту, але великі дози можуть спричинити гіперемію органів малого тазу і викидню при вагітності. Тривале застосування призводить до звикання, що вимагає збільшення дози. Готують відвар 20:200 і приймають по 1 ст. л. ранком натще і ввечері, або 2 ч. л. кори заливають 2 склянками води кімнатної температури, настоюють 8 год. і випивають за кілька прийомів вранці чи ввечері, або половину ранком, а іншу половину – на ніч. Готують крушиновий сироп: у 10 частин настою (30:450) розчиняють 18 частин цукру. Відвар 20:200 один або з сульфатом натрію (магнієм) (20 г) приймають по 1 ст. л. вранці й ввечері. Рідкий екстракт приймають по 20-40 крапель вранці й ввечері, а сухий екстракт у вигляді таблеток, драже по 0,2 г – по 1-2 штуки. З кори готують стандартизований засіб "Рамніл" у таблетках по 0,05 г, який містить не менше 55 % похідних антрахінону. Вживають по 0,05-0,1 г 2 рази надень (вранці й ввечері) або 0,15-0,2 г 1 раз надень (перед сном) впродовж 10-12 (14-21) днів.

До аптек надходить лікарський засіб, який містить: екстракт крушини 0,1 г, екстракт беладонни 0,005 г, порошок шипшини 0,1 г і фенолфталеїн 0,05 г, а також готують послаблювальну мікстуру, в яку входять: кора крушини 10 г, сульфат натрію – 10 г, цукровий сироп – 5 г, гіркомигдалева вода – 1 г і води – 120 мл.

У народній медицині кору крушини, крім того, застосовують при подагрі, водянці, пропасниці, хронічних висипах на шкірі. Готують відвар з 4 ч. л. кори (20 г) у 1-2,5 склянках води (200-500 мл) і випивають впродовж дня за 5-6 прийомів, або відвар 20:200-500, який приймають по 1 ст. л. вранці і ввечері. Для посилення жовчовиділення вживають відвар: 2 ст. л. кори (30 г) на склянку води по 1 ст. л. З рази на день. Готують також настоянку, яку вживають по 25-40 крапель 3 рази на день. Листя використовують при анемії.

При запущеній корості міцним відваром кори миють тіло, а при парші роблять компреси на голову. З відвару плодів роблять компреси при фурункулах, гнійниках, струпах і висипах на шкірі.

Із кори крушини готують сироп, екстракт сухий та рідкий, а також комплексні препарати "Вікалін", "Вікаїр", "Франгулін", "Холагол". Кора крушини входить до складу послаблювальних, шлункових, жовчогінних та протигеморойних зборів.