Смородина чорна (Ribes nigrum L.)
Кущі з родини Ломикаменеві (Saxifragaceae) висотою до 1,5 м з потужною кореневою системою, численними пагонами. Листки черешкові чергові, 3-5-лопатеві, по краю зарубчасто-зубчасті, зверху голі, знизу – з жовтими залозками. Квітки двостатеві правильні дзвониковидні, лілові або рожево-сірі, зібрані у 5-10-квіткові китиці. Плоди – кулясті, соковиті, багатонасінні, чорні або темно-лілові ягоди. Цвіте у травні-червні.
Поширення. Росте у дикому стані в Україні, Карпатах і на Прикарпатті, Поліссі та в Лісостепу біля річок, озер і струмків, а також в Європейській частині Сибіру, Середній Азії, на Кавказі. Рослину культивують.
Заготівля. Бруньки збирають взимку та рано на весні й консервують; листя сушать після збору ягід; ягоди сушать, після повного достигання, консервують або переробляють на сік.
Хімічний склад. У бруньках міститься ефірна олія, до складу якої входить цимол, пінен, сабінен, каріофілен, кадінен, дитерпен, а також вітамін С (152-174 мг%), дубильні і мінеральні речовини.
У листі є вітаміни С (316-476 мг%) і Р, ефірна олія (0,7 %), до якої входить цимол, а також дубильні та мінеральні речовини.
В ягодах містяться вуглеводи (до 16 %), у тому числі глюкоза, фруктоза, сахароза, до 4 % органічних кислот – лимонна (2 %), яблучна, винна, бурштинова, фосфорна, саліцилова та інші, пектини (0,2-0,8 %), ефірна олія, ціані- дин-3-рутшюзид, ціанадін-3-моноглюкозид, дельфінідин-3-моноглюкозид, дельфінідин-3-рутшюзид, дубильні речовини, флавоноїди, сполуки заліза (0,9 мг%), калію (372 мг%), кальцію (36 мг%), фосфору (43 мг%), магнію (17 мг%), мангану, алюмінію, міді та інші. Особливо багато в них вітаміну С (до 400 мг%) і Р (1000-2138 мг%), є також каротин (1,6 мг%), вітаміни В1, В2, PP. Завдяки наявності фітонцидів, плоди мають бактерицидні властивості, які зберігають сік до 210 днів.
Застосування. З метою збереження вітамінів у ягодах їх консервують, зокрема готують пюре без теплової обробки. Ягоди перебирають, розкладають на підстилці, щоб просохли, змішують з цукром, беручи його 1,5-2 кг на 1 кг ягід, і пропускають через м'ясорубку чи роздавлюють в емальованій, фарфоровій чи скляній посудині дерев'яною ложкою. Пюре розкладають у простерилізовані банки, засипають цукром на 1-1,5 см і закривають кришками або зав'язують папером. Зберігають у погребі, підвалі або холодильнику, а взимку в сараї чи на балконі. Споживають зимою та весною. З нього роблять відвари, компоти, киселі, желе, розводячи спочатку в киплячій воді (на 1 частину пюре беруть 5 частин води) і віджимають сік, приготувавши компот чи іншу страву з вичавлених ягід, охолоджують та додають сік (так краще зберігаються вітаміни).
Щоб одержати сік, ягоди перебирають, миють, пропускають через м'ясорубку, масу заливають окропом з розрахунку на 1 склянку плодів 1 л води, перемішують і підігрівають до 60-70 °С, перекладають у полотняний мішок, віджимають, сік підігрівають до 90-95 °С і розливають у стерилізовані скляні пляшки, заповнюючи їх доверху і закривають корком. Зберігають у затемненому, прохолодному місці. Готують сік і так: перебрані, промиті й звільнені від плодоніжок ягоди поміщають у каструлю з теплою водою (на 1 кг ягід 200 мл води), нагрівають до 65 °С при помішуванні, протирають скрізь сито, додають на смак киплячий 40 % цукровий сироп, розливають у пляшки й стерилізують. Ще краще готовити сік з м'якушем. Промиті ягоди вміщують в емальовану каструлю з підігрітою водою (200 мл на 1 кг ягід), нагрівають при 65 °С і протирають скрізь сито. До соку додають 40 % цукровий сироп і пастеризують.
З ягід виготовляють квас – змішують рівні кількості плодів і підігрітого до 25 °С 5 % цукрового сиропу, настоюють 2 год., віджимають сік, додають 5 л яблучного соку й 25 мл дріжджів і залишають бродити. Одержаний квас розливають у пляшки й зберігають у холодному місці.
Із свіжих ягід також виготовляють варення, компоти, джем, повидло, мармелад, кондитерські вироби.
Свіжі ягоди вживають при гіпо- та авітамінозах С і Р, крововиливах, захворюваннях кровоносних судин, нирок, сечового міхура, печінки, жовчних шляхів і органів дихання, при недокрів'ї, болях у суглобах, застудних захворюваннях, для підвищення опірності організму інфекційним захворюванням, посилення компенсаторних механізмів, поліпшення апетиту й травлення. При загостренні захворювань шлунково-кишкового тракту у раціон хворого вводять киселі, відвари або сік. Свіжий сік не призначають при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки. Сік вживають по 2-3 ст. л. 3 рази на день при антацидних гастритах, для регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту, при коклюші, охриплості, захворюваннях горла. Сухі ягоди приймають у вигляді настою – 1 ст. л. заливають 1 склянкою окропу, настоюють 2 год. й п'ють по 0,5 склянки 2-3 рази на день.
Плоди, листя й бруньки мають пото- і сечогінні, протизапальні, протиревматичні та в'яжучі властивості. Листя вживають як протиревматичний, пото- і сечогінний засіб – приймають протягом доби 0,5 склянки 5 % настою або по 1 д. л. рідкого екстракту перед їдою 2 рази на день. Їх призначають при скрофульозі, кашлі, недокрів'ї, порушеннях обміну речовин, нирковокам'яній хворобі та інших захворюваннях нирок і сечового міхура. Беруть 3-5 г листя, заливають 250 мл окропу, настоюють у духовці 10 хв. і випивають протягом дня за 2-3 прийоми. За рахунок наявності біологічно активних сполук стероїдного походження листя стимулює кору надниркових залоз.
Ефірна олія смородини має антимікробну дію, зокрема проти золотистого стафілокока, підвищує активність антибіотиків, зокрема тетрациклінового ряду.
Смородину застосовують у народній медицині як пото- і сечогінний та в'яжучий засоби. Беруть 2 ст. л. (20 г) ягід, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 30 хв. і приймають по 1 ст. л. 3-4 рази на день, або беруть ту ж саму кількість ягід та окропу, настоюють 40 хв. і приймають за 2-3 рази протягом доби. Сік та сироп приймають по 50-60 мл 3 рази на день (краще на половину з соком плодів шипшини) при ахілії та запаленнях шлунку, захворюваннях горла, коклюші, охриплості. Настоянку ягід (а також бруньок) на білому вині вживають як легкий проносний засіб. При захворюваннях нирок приймають чорносмородинний лікер, який виготовляють настоюванням ягід у рівній кількості спирту з наступним додаванням цукрового сиропу.
Листя застосовують при ревматизмі, подагрі, Аддісоновій хворобі, застудних захворюваннях, коклюші, туберкульозі лімфатичних залоз, захворюваннях шкіри, гіпертонії, як протицинготний і злегка проносний засіб, при закрепах, охриплості, водянці, для збудження апетиту й поліпшення травлення. Беруть 1 ст. л. листя, заливають 2,5 склянками окропу, настоюють 4 год. і п'ють по 0,5 склянки 4-5 разів на день. Дітям, хворим на ексудативний діатез, скрофульоз, при загальному ослабленні дають настій і одночасно купають їх у ванні з відваром молодих гілок. Настоянку листя на білому вині, злегка підсолоджену цукром або медом, приймають перед їдою як тонізуючий засіб.
Зовнішньо при скрофульозі застосовують ванни.
З косметичною метою вживають для виведення латаття. Беруть 100 г недозрілих ягід, розминають, додають 1 ст. л. меду й роблять маску на обличчя та шию, яку через 30 хв. змивають, а шкіру протирають соком лимона або лимонною водою і висушують. Соком смородини з медом змазують обличчя і шию, щоб надати шкірі білості.
Свіже листя використовують замість чаю, разом з ягодами їх застосовують як пряність при солінні та квашенні капусти, огірків, помідорів. З них готують вітамінний напій: 100 г листя заливають 300 мл киплячої підкисленої води, настоюють 1-2 год. і приймають по 0,5-0,75 склянки на день.
