М'ята перцева (Mentha piperita L.)

Багаторічна трав'яниста кущиста ароматична та медоносна рослина з родини Губоцвіті (Labiatae) з розгалуженим кореневищем і 4-грашшми щетинисто- волосистими або гладкими стеблами висотою до 1 м. Листки яйцевиднодовгасті або ланцетні, гострі, нерівногостропильчасті, вкриті ефіроподібними залозками. Дрібні квітки у безлистих перерваних колосоподібних суцвіттях червонувато- рожевого або білувато-рожевого кольору. Цвіте з червня по серпень. Плід – ценобій, складається з 4 яйцеподібних дольок, утворюється дуже рідко.

Поширення. У дикому стані не зустрічається. Культивують в Україні, Білорусі, Молдові, на Північному Кавказі.

Заготівля. Збирають у період масового цвітіння стебла з листям або тільки листя.

Хімічний склад. Надземні частини багаті на ефірну олію. Найбільше її міститься у квітках (4-6 %), менше у листі (2,40-2,75 %) і зовсім мало у стеблах (0,20-0,45 %), а загалом у траві до 2,5-3,0 %. До складу ефірної олії входять ментол, ефіри ментолу валеріанової та оцтової кислоти, кетони 1-ментон і піперитон, а також β-піпен, 1-лімонен, цинеол, дипентен, α-феландрен, пулегон, цатраль, гераніол, карвон, гідрокарвон та ін. До ефірної олії суцвіть входить ментол, ментофуран, пінен, пулегон, сабіненгідрат, метилсаліцилат, пеперинова кислота. Крім того м'ята містить каротин (до 40 мг%), гесперидин та інші флавоноїди, урсолову (0,3 %), олеанолову (0,12 %), кавову і хлорогенову кислоти, тритерпенові сполуки, дубильні, смолисті, гіркі та барвні речовини, мінеральні солі.

Застосування. Препарати м'яти, завдяки наявності ментолу, мають спазмолітичні властивості, рефлекторно розширюють коронарні судини й тим самим здійснюють знеболювальну дію, подразнюють рецептори слизової оболонки порожнини рота, шлунково-кишкового тракту і посилюють секрецію його залоз, підвищують апетит, сечовиділення, перистальтику кишечнику і сприяють більш швидкому його випорожненню, діють бактерицидно на флору кишечнику, чим пригнічують гниття і бродіння; місцево знижують больову чутливість і спричиняють антисептичну дію. Застосовують при розладах функції шлунково-кишкового тракту, зокрема при болях, нудоті, блюванні, спастичних колітах і ентероколітах, бродильних процесах, метеоризмі, для поліпшення апетиту й травлення, як жовчогінний засіб при жовтяниці, каменях у жовчному міхурі, для відновлення жовчовидільної функції печінки після перенесених паренхіматозних гепатитів, при печінкових кольках, стенокардії, як знеболювальний та антисептичний засоби при запаленнях верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, фарингіти), місцево – при невралгічних болях, болях зубів і голови (мігрень), запаленнях середнього вуха, надкісниці. Беруть 1-2 ч. л. (5-10 г) листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. і п'ють по 0,5 склянки вранці й увечері, або випивають ковтками впродовж дня. Застосовують також настій у пропорції 5-10:200 – п'ють по 1 ст. л. до їди 3 рази на день.

Настоєм полощуть декілька раз на день порожнину рота при запаленні ясен і при неприємному запаху, ополіскують шкіру при свербежі.

Настій листя додають до ванн (50 мл на відро води) хворим при нервовому збудженні.

З трави перегонкою з водяною парою одержують м'ятну олію. Приймають по 2-4 краплі при болях у животі, метеоризмі, додають до деяких ліків, щоб поліпшити їх смак і запах.

Зовнішньо застосовують як антисептичний і освіжаючий засіб.

М'ятною водою, яку одержують розтиранням 1 частини олії з 10 частинами тальку та подальшим збовтуванням з 1 л дистильованої води, полощуть горло.

Розчин м'ятної олії у спирті у співвідношенні 2:100 вживають при захворюваннях шкіри, головних болях для натирань, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів для інгаляцій. Олія входить до складу зубних крапель і м'ятних таблеток (1 таблетка містить 0,0025 г олії; приймають по 1-2 штуки).

З м'ятної олії виділяють ментол, який застосовують як заспокійливий засіб при неврозах і розширюючий коронарні судини засіб. Приймають по 1-2 краплі 5 % розчину в спирті на шматочку цукру, а також у суміші з настойками валеріани та беладонни, наприклад, краплі Зеленіна. Приймають всередину по 20-25 крапель 2-3 рази на день. Широко застосовують валідол – 25-30 % розчин ментолу в ізовалеріано-ментоловому ефірі. Вживають по 4-5 крапель, або по 1-2 таблетки, які містять по 0,06 г препарату, при стенокардії, істерії, неврозах, морській хворобі. Вживають ментол і при деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту як антисептичний і протиспазматичний засіб по 0,05-0,1 г, частіше у вигляді емульсії.

Зовнішньо ментол застосовують як антисептичний, заспокійливий та відволікаючий засіб при невралгії, сверблячці, мігрені у вигляді 0,5-2-5 % розчинів у спирті, вазеліновій олії, спиртово-ефірній суміші або 10 % олійної суспензії. При сверблячих дерматозах вживають 0,5 % спиртовий розчин і 1 % ланоліновазелінову мазь. При невралгіях, міалгіях, артралгіях і сверблячих дерматозах роблять розтирання 2-3 рази на день меновазином (склад: ментол – 2,5 г, новокаїн -1г, анестезин -1г, спирт до 100 мл). При мігрені шкіру на скронях і чолі натирають ментоловими олівцями, які виготовляють з 1 частини ментолу, 3,5 частин парафіну і 0,5 частин церезину. При ларингіті, фарингіті, бронхіті, трахеїті, нежиті та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів застосовують у вигляді інгаляцій (1 % розчин у персиковій олії), змазувань і крапель. Для змащувати гортані та носоглотки вживають 1 % ментолову мазь на вазеліні та ланоліні, мазь бороментол, до складу якої входять: ментол – 0,5 г, борна кислота – 5 г, вазелін – 94,5 г. З цією метою застосовують також інгакамф і пектусин, до складу яких входить ментол. При нежиті закапують ніс та змащують його слизові оболонки ментоловою олією (1-2 % розчин ментолу в соняшниковій або вазеліновій олії), 30 % розчином ментолу в мигдалевій олії. Ментол входить до складу мазі Сімановського, мазі бом-бенге, інгакамфу, пастилок Вальда, хлоретон-інгадянту, каметону, камфомену, ефкамону.

У народній медицині м'яту застосовують як пото- і вітрогінний засіб та при легеневих і гемороїдальних кровотечах, надмірних менструаціях, підвищеній кислотності шлункового соку, ревматизмі. Готують настій листя у пропорції 5-20:200 і приймають по 1 ст. л. 3-4 рази на день. Настій 1 ст. л. листя на 1 склянку води приймають по 0,5 склянки при розладах травлення та жовчовиділення. При болях у шлунку п'ють відвар листя на молоці. Інколи приймають порошок листя – по 0,2-0,5 г 1-3 рази на день. При тривалому блюванні готують відвар листя на оцті у співвідношенні 10:100 і п'ють по 1-2 ч. л. З рази на день. При деяких захворюваннях уранці та увечері роблять клізми додаючи до води 0,5 склянки настою листя.

У настої листя (3-4 ст. л. на відро води) купають малих дітей, хворих на рахіт, ексудативний діатез, скрофульоз, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Ним роблять примочки. Щоб заспокоїти головний біль на скроні накладають компреси із свіжого листя. Сік застосовують при ранах.

Вживають з косметичною метою. Беруть 1 ст. л. листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. і настоєм промивають шкіру навколо очей, щоб її освіжити і розгладити передчасні зморшки, або намочують марлевий тампон і прикладають на декілька хвилин. При сухості та подразненні шкіри цим настоєм роблять примочки, або протирання. При зів'ялій, блідій, знежиреній і зневодненій шкірі роблять гарячо-холодні компреси з додаванням до води настою листя м'яти або квіток липи чи ромашки. Компрес тримають до відчуття комфортності. Після гарячого компресу роблять компрес з теплої рослинної олії або меду, соку алое, кашки подорожника, суміші капусти, хрону та сметани, або будь-яких фруктів і ягід. Після цього роблять холодний компрес на обличчя і шию, ополіскують холодною водою або протирають кусочком льоду з додаванням соку лимона.

М'яту вживають для ароматизації виробів, м'ятну олію додають до зубних паст і порошків, мил і еліксирів, цукерок і пастилок. Листя, квітки й стебла додають як приправу до салатів, супів, вареників, овочевих, м'ясних і рибних страв.