< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

Визначаючи зміст і функції тьютора в системі дистанційної освіти ми зважали на досвід організації дистанційної освіти і на літературні джерела, в яких наводиться опис ролі тьютора в організації дистанційного навчання та завдань, які йому доводиться вирішувати1. Аналізуючи їх, ми звернули увагу на такі аспекти:

  • - яку роль виконує тьютор у взаємодії зі студентами; які аспекти цієї взаємодії належать до сфери його компетенції як педагога;
  • - як розподіляються обов'язки між тьюторами та іншими викладачами, що беруть участь в організації навчального процесу в системі дистанційної освіти;
  • - які функції відрізняють професійну діяльність тьютора від традиційної діяльності педагога.

Як зазначають В.М. Кухаренко і В.І. Овсянніков1, найпоширенішою у системі дистанційної освіти є структура, що містить такі підсистеми: дидактичну, адміністративно-управлінську, матеріально-технічну, інформаційну, наукових досліджень; маркетингову і моніторингову.

Дидактична підсистема в цій структурі є головною, оскільки саме її наявність надає всім іншим підсистемам певної орієнтації і спрямованості. У більшості моделей, які використовуються сьогодні в дистанційній освіті, дидактична підсистема складається з двох блоків: навчально-методичного та інформаційних технологій, що забезпечують дидактичну взаємодію.

Саме тьютор організовує використання слухачами другого блоку дидактичної підсистеми дистанційної освіти, а саме: використання традиційної й електронної пошти, телефону, факсу, аудіо- і відеоконференцій тощо. Інакше кажучи, тьютор стає ключовою фігурою в дистанційній освіті, яка безпосередньо відповідає за проведення занять зі слухачами.

За визначенням О. Рурка, до обов'язків тьютора належать: ознайомлення з матеріалом навчального курсу (якщо не він є автором курсу); отримання загальної характеристики перспектив студентів, вивчення їх навчальних потреб, мети та інших подробиць; визначення ефективності запропонованих принципів, форм і методів дистанційного навчання.

Під час навчального процесу тьютор повинен:

  • - координувати чисельність студентів у навчальних групах, ознайомлювати їх з розкладом, процедурними вимогами;
  • - встановлювати контакти зі студентами до початку навчальної сесії, проводити їх ідентифікацію, особисто зв'язуватися зі студентами;
  • - отримувати від адміністратора відомості, що стосуються групи, та відмічати їх у відповідній базі даних;
  • - готувати найпростіші навчальні матеріали для передавання студентам, наприклад, моделі відповідей, копії найкращих робіт студентів, загальні коментарі про отримані документи, поширені помилки;
  • - обговорювати з адміністрацією серйозні проблеми, пов'язані з якістю роботи студентів;
  • - отримувати підсумкові екзаменаційні матеріали та відмічати їх у відповідній базі даних;
  • - фіксувати труднощі у роботі студентів, усувати їх разом із розробниками курсу;
  • - допомагати студентам у разі необхідності змінювати засоби інформації;
  • - брати участь у розвитку матеріалів курсу;
  • - інформувати студентів про можливість одержання навчальних консультацій з конкретного навчального курсу;
  • - консультувати студентів з навчальних проблем як при особистій зустрічі, так і по телефону або за допомогою електронного зв'язку;
  • - рецензувати контрольні роботи і подавати їх для періодичного контролю до навчального центру;
  • - виступати перед слухачами з популярними лекціями за матеріалами курсів.

У досвіді зарубіжних університетів, які використовують систему дистанційної освіти, тьютор у багатьох випадках водночас є і розробником навчального курсу. В російській і вітчизняній системах дистанційної освіти такий досвід базується на розмежуванні функцій викладач а-розробника і викладача-тьютора.

У світовій практиці тьютори підтримують зі студентами телефонний, поштовий та інші види зв'язку, а також зустрічаються в консультаційних пунктах або навчальних центрах. В умовах дистанційної освіти основними завданнями тьютора є управління самостійною роботою студентів, що передбачає закріплення за ним таких функцій: формування мотивів, що спонукають слухачів до навчання; постановка індивідуальних цілей і завдань у вивченні дистанційного курсу або програми навчання; передавання знань і досвіду організації самостійного навчання; організаційна діяльність, зокрема із взаємодії між студентами; створення і використання інструментарію інтерактивних та індивідуальних методів і форм навчання; контроль за індивідуальними і груповими результатами процесу навчання; удосконалювання діяльності студентів і т. ін.1

На думку багатьох авторів, тьютор - прямий антипод традиційного педагога, він заперечує не тільки конкретну технологію школо-центрованої педагогіки, але й ідеологію, що обґрунтовує і підтримує існування педагогічного виробництва. Виникнення ринку освітніх послуг визначає специфічне місце тьютора. Тьютор у цьому плані є консультантом слухача, він повинен допомогти йому виробити індивідуальну освітню програму, самовизначитися щодо самого процесу навчання і щодо окремих елементів цього процесу. З іншого боку, він має відповісти на запитання слухачів щодо того, як використовувати результати навчання і як спрямовувати цю навчальну програму, навчальну діяльність у процес власного індивідуального розвитку. Другий момент створює дуже специфічний вимір тьюторства з погляду тих знань, якими він повинен володіти, і з погляду тих технік, за допомогою яких він зможе забезпечити реалізацію цих цілей.

Визначаючи проблеми підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів дистанційного навчання в системі післядипломної педагогічної освіти, В.В. Олійник зауважує, що найчастіше тьютора характеризують як представника навчально-допоміжного персоналу, який веде листування вищого навчального закладу зі студентами, відстежує виконання ними навчального графіка, організовує консультації студента на його прохання та ін. Втім, на думку автора, тьютор - це також викладач, який навчає студента за основним предметом. Це професіонал найвищого рівня, який водночас є організатором навчання студента, його вихователем, керівником та контролером. Тобто тьютор - це викладач, який виконує одночасно функції координатора, здійснює підтримку і супроводжує навчальну діяльність кожного слухача протягом усього періоду навчання.

Ще одне визначення характеризує тьютора як "члена специфічної соціальної групи викладачів, який має професійні знання та вміння щодо виконання соціальних норм і правил дистанційної освіти.

Є.С. Полат і М.В. Моїсеєва звертають увагу на те, що сучасне інформаційне суспільство ставить перед навчальними закладами нові завдання щодо виховання фахівців, здатних гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідних знань і застосовуючи їх на практиці; самостійно критично мислити, уміти побачити проблеми, що виникають у реальній діяльності, і знаходити шляхи їхнього раціонального розв'язання, використовуючи сучасні технології; грамотно працювати з інформацією, структурувати її; бути комунікабельним, контактним у різних групах, уміти працювати в колективі в умовах безпосереднього й опосередкованого (відстороненого) контактів; самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.

Н.Д. Хатьков та Ю.А. Павличенко звертають увагу на те, що тьютор - фахівець, до функцій якого належить організація навчального процесу "на периферії". Він не обов'язково є викладачем. Основні його функції - організаційні, консультаційні (щодо використання програм, вирішення позаштатних ситуацій та ін.) і контрольні (в основному ідентифікація користувачів під час проведення контрольних та екзаменаційних робіт). Тьютор з'являється в місці проживання учнів лише зрідка, найчастіше цей час збігається з екзаменаційною сесією. Це людина, що безпосередньо контактує з центром. Місце проживання не обов'язково має бути в місці розташування освітньої установи.

На думку авторів, тьютор повинен мати досить великі повноваження, оскільки перед ним стоять два важливих завдання. На першому етапі організувати представництво освітньої установи і забезпечити набір учнів на курси або на повне навчання у вищому навчальному закладі. Це суто організаційна діяльність тьютора, що виходить за межі наданої інформації, тому в цьому випадку може працювати й інша людина - менеджер з надання освітніх послуг, однак суттєвий економічний ефект дає вирішення цих завдань однією людиною. На другому етапі тьютор організовує навчальний процес. При цьому тьютор повинен пройти обов'язкове навчання з використання програмного забезпечення в центрі дистанційного навчання, потім одержати базовий оптичний диск зі стандартними курсами і тестами системи навчання і додаткові диски, що відповідають тим чи іншим спеціальностям (елемент кейсової технології навчання).

Основну послідовність дій тьютора поділяють на дві стадії - стадію організації представництва і стадію забезпечення поточного процесу навчання.

Під час організації представництва тьютор вирішує такі завдання:

  • - перевіряє працездатність програмного комплексу, виявляє і виправляє недоліки, якщо це необхідно, одержує електронною поштою консультації з центру. Перевіряє правильність функціонування навчальних програм у комп'ютерній мережі з необмеженим або обмеженим доступом;
  • - проводить нескладне навчання системного оператора або слухача курсу з метою правильної установки і перебудов програм. Надає довідкову інформацію про деякі особливості експлуатації основних програм слухачам;
  • - здійснює реєстрацію слухачів за допомогою електронної пошти або ключової дискети;
  • - здійснює попереднє тестування набраних слухачів із подальшою фільтрацією і формуванням груп. Погоджує, якщо в цьому є необхідність, з адміністрацією центру по електронному зв'язку кандидатури слухачів і оформляє договори про надання освітніх послуг.

Після одержання з центру відомостей про попередню або іншу оплату оренди комп'ютерної техніки і дозволу на початок навчання слухачів, тьютор установлює початковий курс навчання роботи на комп'ютері. Спочатку він надає нескладні консультації щодо органів керування диспетчера курсів і тестувальних програм. Наприкінці вивчення курсу контролює складання іспиту. Одночасно із закінченням процесу початкового навчання роботи на комп'ютері тьютор висилає відповідні протоколи проходження курсу, протоколи складання іспитів, що автоматично формує програмне забезпечення в центр і викладачу для перевірки практичних завдань та допуску студентів до іспиту. Отже, вже на цій стадії в тьютора досить великий обсяг роботи.

Переконавшись, що група засвоїла й одержала початкові знання щодо роботи на комп'ютері, має навички цієї роботи, тьютор видає навчальні електронні посібники, записані на оптичному диску, з одночасним запитом про надсилання довідкових методичних посібників, записаних на паперовому носії за конкретними адресами слухачів.

Отже, на початковій стадії тьютор вирішує завдання навчання слухачів роботи на комп'ютері - одну з головних вимог до дистанційних освітніх технологій. Важливо й те, що слухач на цій стадії звикає до програмного середовища і дізнається, як працювати за допомогою електронних засобів зв'язку з центром дистанційного навчання.

Живе спілкування викладача-тьютора зі слухачами відбувається у формі тьюторіалів - послідовно організованих консультацій, які проводяться відповідно до вивчення модулів. Оскільки в тьюторіалі наявний "очний" компонент, який забезпечується такими технологіями, як Інтернет, телеконференція, чат, для використання цієї форми навчання тьютор повинен: розробити програму для кожного тьюторіалу; визначити його тривалість із зазначенням часових меж та розробити його структуру; побудувати модель тьюторіалу, в якій основне місце повинні посідати імітаційні вправи, кейси (проблемні ситуації), ігрові моделі та інші види активних методів навчання слухачів.

В. А. Лебсак, характеризуючи досвід підготовки тьюторів у Міжнародному інституті менеджменту "ЛШК", звертає увагу на те, що хороший тьютор повинен бути водночас і менеджером освітнього процесу, і традиційним викладачем, і управлінським консультантом, і досвідченим користувачем комп'ютерних інформаційних технологій

(текстові редактори, електронні бази даних, електронні таблиці, електронна пошта, Інтернет, інтерактивні комп'ютерні навчальні програми), і навіть ігротехніком. Ігротехніка - це особливий вид педагогічної діяльності, що відрізняється від традиційної системним використанням спеціальних мисленнєво-технічних, психотехнічних, групотехнічних і соціокультурних процедур, які дають змогу у стислий термін підготувати людину до виконання різноманітних життєвих і професійних ролей. При цьому тьютор повинен добре засвоїти не тільки сам предмет і специфіку дистанційної освіти, але і продемонструвати свої управлінські та педагогічні навички. Тому компетентність тьюторів суттєво впливає на якість дистанційної освіти в цілому.

З урахуванням цього тьютор має бути компетентним у певній галузі, методиці дистанційного навчання зі спеціального курсу, спеціальних методичних розробок з теми конкретного тьюторіалу, моніторингу перевірки письмових завдань тощо.

О. Орел висловлює думку, що тьютор - це творча особистість, яка активно працює зі студентами, створює щоразу нові, неповторні та надзвичайно цікаві (для нього і для студентів) тьюторіали. Тьютор - це носій готових, добре сформованих і укомплектованих навчальних матеріалів, перевірених методик і знань. Єдине, що потрібно від тьютора, - вчасно перевірити точність виконання завдань, чітко і зрозуміло для студентів відпрацювати тьюторіал і допомогти їм розібратися з основними теоріями курсу. Тьютор не вчить, він підтримує студента до того часу, поки той не стане більш компетентним і самостійним.

В основі сучасних технологій, які використовуються в дистанційній освіті, замість жорсткого авторитарного керування лежить система організації, підтримки і стимулювання самостійної пізнавальної активності слухачів, створення умов для їх творчості. Робота з навчальними матеріалами в дистанційній освіті спрямована не стільки на запам'ятовування інформації, скільки на розвиток навичок здобуття й аналізу інформації, визначення проблемних ситуацій і розробку рішень. Щомісяця студенти зустрічаються з викладачем-тьютором на спеціальних семінарах (тьюторіалах), а наприкінці піврічного циклу збираються на дводенну недільну школу.

Якість роботи тьютора оцінюється, по-перше, за результатами іспитів його студентів. По-друге, частина письмових робіт, що перевіряються тьютором, здається на контрольну перевірку - моніторинг. Результати моніторингу і статистичного аналізу оцінок за письмові роботи й іспити є ефективними показниками якості роботи викладачів-тьюторів.

Оскільки дистанційною формою навчання користуються люди, що працюють, обов'язковим складником цієї освітньої технології є обговорення теоретичних положень на прикладі робочої ситуації студента-слухача, що значно підвищує його активність. Тьютор також збагачується досвідом конкретних ситуацій. У такий спосіб реально встановлюється зв'язок теорії і практики, цілком необхідний для одержання якісної професійної освіти.

Г.А. Андріанова розглядає функції тьютора у зв'язку з типологією суб'єктів дистанційного навчання. Суб'єктами дистанційного навчання для автора є всі учасники спільного дистанційного навчального процесу незалежно від їх просторової і тимчасової присутності, унаслідок якого кожний з них набуває своєї системи нових знань, умінь і навичок, особистих якостей. Автор вирізняє різні типи суб'єктів дистанційного навчання. По-перше, це суб'єкти навчання - дистанційні учні/студенти, яких залежно від цілей і завдань навчання, їхнього ставлення до комп'ютера, володіння навичками комп'ютерної грамотності, ступеня самореалізації тощо поділяють на декілька категорій. Для того, щоб підкреслити принципову відмінність між двома типами педагогів як суб'єктами, що здійснюють дистанційне навчання, автор називає їх "дистанційний педагог" (методист, учитель-предметник, учений-розробник, які працюють дистанційно) і "локальний педагог-координатор" (учитель-предметник, що завідує навчальною і виховною частинами, адміністратор очного освітнього закладу). Суб'єктами дистанційного навчання можуть також бути дистанційний експерт, професійні спеціалізовані заклади, відвідувачі сайтів дистанційних центрів навчання.

Для забезпечення ефективного навчання студентів/учнів за допомогою засобів телекомунікацій дистанційний педагог повинен мати специфічні вміння і навички.

Локальний педагог-координатор організовує і проводить дистанційну навчальну діяльність на місці, у звичайній школі, яку відвідують учні/ студенти, включені в дистанційну діяльність. Такими локальними координаторами є здебільшого вчителі інформатики і вчителі-предметники, адміністратори школи, завідувачі навчальною і виховною роботою в школі, методисти предметних об'єднань та ін. Важлива особливість зміни функцій таких очних учителів, що перетворюються з "передавачів знань" в організаторів навчального процесу, орієнтованих на створення студентами/учнями індивідуального або колективного творчого продукту. Досвід свідчить, що, використовуючи елементи креативної педагогіки в організації дистанційного навчання, традиційний учитель/викладач змінює уявлення про свою роль і функції, переглядає ставлення до організації навчального процесу в школі.

Дистанційний педагог-адміністратор - новий тип суб'єкта навчальної діяльності. Це може бути методист, викладач, співробітник центрів або інших організацій, що здійснюють дистанційне навчання, а також будь-яких очних навчальних закладів, що впроваджують на своїй базі дистанційне навчання.

Унаслідок специфічних особливостей дистанційного навчання виникла необхідність у новій педагогічній професії - педагогічному менеджері, керівнику, координаторі дистанційного навчального процесу. Залежно від міри участі дистанційного педагога-адміністратора у процесі дистанційного навчання можна виокремити дві категорії такого суб'єкта: 1) дистанційний педагог-менеджер, що здійснює координацію навчального процесу в дистанційній освіті і виконує функції завідувача навчальної частини в очній школі; 2) дистанційний педагог, що безпосередньо здійснює навчальну діяльність, тобто організовує вивчення головних дистанційних курсів, проектів, олімпіад зі студентами/учнями, що віддалені від нього.

Дистанційний педагог на відміну від дистанційного педагога-менеджера виконує не функцію управління навчальним процесом з усіма суб'єктами дистанційного навчання, а функцію розробника, й управляє навчальним процесом з обмеженим контингентом, безпосередньо з дистанційними студентами/учнями і частково, через центри дистанційної освіти, з локальними педагогами-координаторами. Підкреслимо важливу роль дистанційного педагога в наданні учням/ студентам можливості вибору педагогів, наявності декількох учителів з одного предмета, можливості мати дистанційного педагога-наставника, педагога-репетитора. Це може розвантажити очні навчальні заклади, вирішити питання нестачі педагогічних фахівців, дати можливість кваліфікованим педагогам реалізувати свої вміння за допомогою дистанційного навчання.

Спілкування тьютора і слухача в системі дистанційної освіти ґрунтується на використанні найрізноманітніших форм зв'язку. Перевірка тестів і консультування може здійснюватися за допомогою електронної пошти, телефону, факсу, звичайного поштового зв'язку, особистих контактів.

Отже, перед викладачем-тьютором стоять завдання двох типів: управління навчальною інформацією (конструювання та структурування) й управління пізнавальною діяльністю (у процесі навчання) слухачів.

На різних рівнях організації своєї діяльності викладач повинен адаптуватися до особливостей процесу засвоєння знань як у групі, так і індивідуально. Макроадаптацію в дистанційному навчанні зазвичай виконує проектувальник навчального курсу, а мікроадаптацію - тьютор.

Отже, дистанційне навчання реалізується за умови наявності викладачів-методистів, тьюторів і програмістів. Основне завдання викладача-методиста, фахівця високої кваліфікації у своїй професійній галузі - створення нового освітнього середовища в Інтернеті і необхідних методичних матеріалів для нього. Для вирішення цього завдання викладач повинен уміти розробляти сценарій комп'ютерної навчальної програми, створювати свою технологію дистанційного навчання, активно працювати в Інтернеті і знати координати серверів, на яких розміщена інформація з його дисципліни, підтримувати контакти зі своїми колегами. Викладач - розробник курсу обов'язково повинен брати участь у процесі навчання і мати активний контакт зі студентами/учнями.

Тьютор - помічник методиста, що разом з ним працює над розробкою курсу, супроводжує його в процесі навчання під безпосереднім керівництвом методиста і виконує три основні функції в дистанційному навчанні: викладача, консультанта і менеджера.

Узагальнюючи досвід роботи тьюторів, наукові і методичні доробки з цього питання, можна констатувати, що тьютор - це нова спеціалізація професійно-педагогічної діяльності вчителя, яка виникає і функціонально реалізується у принципово нових умовах організації навчального процесу, що створюються внаслідок використання нових інформаційно-комп'ютерних освітніх технологій. Функції, властиві традиційній професійній діяльності вчителя не втрачаються тьютором, але його особливості змісту роботи й обов'язки на перший план висувають:

  • - консультативну функцію, що реалізується у проведенні групових та індивідуальних консультативних занять зі слухачами, у допомозі слухачеві в упорядкуванні програми проходження курсу та отриманні освіти взагалі, у стеженні за виконанням навчального плану;
  • - менеджерську функцію, що відтворюється в упорядкуванні загального та індивідуального графіка навчального процесу з навчального курсу, за яким він працює з групою, організації проведення групових занять слухачів, рекомендаціях щодо набору та формування груп слухачів, керівництві та мотивації слухачів;
  • - підтримувальну, або фасилітативну, функцію, що виявляється в налагодженні та підтримці інформаційних зв'язків і взаємодії між слухачами та іншими учасниками дистанційної освіти, урегулюванні різних проблем, розв'язанні конфліктів, адаптації слухачів до нової форми навчання. Виконання цих функцій потребує певних знань і вмінь, формування яких не передбачено змістом традиційної підготовки вчителя і особистісних якостей, які сьогодні не мають підтримки у процесі становлення вчителя як професіонала.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >