< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

Підготовка спеціаліста не можлива без набуття випускниками професійного навчального закладу певного досвіду роботи на виробництві. .

Практична підготовка студентів є обов'язковим компонентом професійної підготовки. її проходження необхідне для здобуття кваліфікаційного рівня і має за мету набуття студентами професійних умінь та навичок. Виробнича (педагогічна) практика займає приблизно 20-25 % усього навчального часу. Ефективність практики забезпечується зв'язками між вищим навчальним закладом та відповідним закладом для проведення практики - господарством, підприємством, фірмою, банком, клінікою, лікарнею, школою, транспортним засобом, дитячим садком тощо.

Метою будь-якої практики, окрім формування професійних практичних та організаторських умінь і навичок, може бути також проходження всього процесу від рядового робітника до інженера, актора, педагога, лікаря т. ін.

Практика студентів передбачає неперервність і послідовність її проведення під час одержання потрібного обсягу практичних знань та вмінь відповідно до різних кваліфікаційних рівнів: кваліфікований робітник -> молодший спеціаліст ->бакалавр ->спеціаліст -> магістр.

Залежно від конкретної спеціальності студента практика може бути: навчальною, технологічною, експлуатаційною, конструкторською, ознайомчою, економічною, педагогічною, науково-дослідною тощо*

Навчальна практика на І або І-II курсах має за мету ознайомлення студентів з реальним процесом, у якому втілюються знання, які вони здобули у процесі лекцій та семінарських занять. Відповідно добираються форми організації - екскурсія, практична робота на виробництві чи підприємстві, на робочих місцях, виховна робота в школі або дитячих установах тощо. При цьому відбувається формування початкового етапу майбутнього фаху, того, що повинен знати майбутній спеціаліст на нижчому етапі, щоб усвідомити це на вищому.

Навчально-виробнича практика (III курс) полягає в ознайомленні з конкретною майбутньою спеціальністю як помічника, дублера фахівця. Студент виконує певні обов'язки, поточну роботу, спостерігає за діяльністю спеціаліста на робочому місці під його контролем.

Виробнича (цільова) практика (IV-V курси) дає можливість студенту виконувати обов'язки фахівця на робочому місці, він здійснює весь цикл роботи за своєю спеціальністю, усвідомлює механізм дії підрозділу (класу), у якому проводиться виробнича практика, загальну картину всього об'єкта практики.

Кінцевою ланкою практичної підготовки є переддипломна (державна) практика (V курс). Вона проводиться на робочому місці з виконанням усіх функціональних обов'язків майбутнім фахівцем. Під час цієї практики поглиблюються, закріплюються й усвідомлюються теоретичні знання з усіх дисциплін навчального плану, збирається матеріал для виконання кваліфікаційної роботи, дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

Практика студентів проводиться на базах практики, які відповідають вимогам навчальних програм. Після закінчення практики студенти складають звіт у порядку, встановленому відповідною кафедрою. З базами практики навчальні заклади завчасно укладають угоди щодо її проведення згідно з визначеною формою.

Студенти можуть також самостійно обирати собі місце проходження практики за дозволом кафедри. Усі види практики скеровуються відповідними кафедрами в особливих формах: загальному керівництві викладачів (навчальна практика), спільному керівництві викладачів двох кафедр та фахівця-виробника, залучення керівників підприємства для виступу, читання лекцій для студентів, закріплення підприємців, які б здійснювали керівництво та консультування студентів безпосередньо на робочому місці і т. ін.

До керівництва практикою студентів залучаються досвідчені викладачі кафедр або предметних (циклових) комісій. Працівники кафедр здійснюють насамперед консультування та інструктаж, а також контролюють усю діяльність студентів щодо виконання всіх завдань практики. Інструктаж може ґрунтуватися на друкованих методичних рекомендаціях з кожного виду практики.

У перший день практики переважно проводиться настановна конференція. На ній відповідальний за практику викладач та представники кафедр докладно роз'яснюють завдання студентів, організаційні заходи практики. її графіки, об'єкти, ознайомлюють з консультантами-керівниками відповідних кафедр, пояснюють вимоги до оформлення документації тощо.

Заключна конференція відбувається через тиждень після повернення студентів до аудиторних занять. Широко застосовуються щоденники практики, обмін досвідом та пропозиції студентів, виступ керівників - представників кафедр і керівників-виробників тощо. Форма звітності - подання письмового звіту, підписаного й оціненого безпосередньо керівником бази практики. Письмовий звіт разом з іншими документами (характеристика, щоденник, розробки тощо) подається на рецензування керівникові практики. Звіт із практики захищається студентом на комісії, призначеній завідувачем кафедри або заступником директора навчального закладу, внаслідок чого він отримує певну диференційовану оцінку.

Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів пов'язані з тим, що будь-яка система навчання не відтворює, навіть у навчальних майстернях і лабораторіях, усього розмаїття обладнання, технологічних процесів, виробничих ситуацій реального підприємства.

Зміст практики в основному визначається характером виробничого процесу на підприємстві, виходячи водночас із таких загальних вимог до програми практики:

  • - загальні положення (фонд часу, що відводиться на практику, строки її проведення, норми часу, які встановлюються для практикантів під час виконання завдань різного рівня складності, відомості про режим праці);
  • - навчальні та виховні завдання виробничої практики;
  • - вимоги до характеру і змісту роботи, функцій, які повинні виконувати студенти/учні (складність, точність, матеріал, фізіолого-гігєнічні вимоги та ін.);
  • - характеристика робочих місць студентів під час практики;
  • - приблизний перелік робіт, функцій, обов'язків, які мають виконувати практиканти;
  • - передові прийоми та методи роботи фахівців - майстрів своєї справи, нові технології, методи, засоби праці, що їх мають засвоїти, опанувати студенти.

Програма виробничої/педагогічної практики складається з урахуванням таких принципів1:

  • а) комплексність - передбачає різноманіття трудових операцій, виробничих технологій, що дають можливість формувати широке коло професійних умінь і навичок на рівні сучасного виробництва;
  • б) мобільність - передбачає залучення студентів до такої діяльності, яка б давала можливості виконувати різноманітні види робіт, пов'язаних як зі спеціальністю, так і з суміжними професіями;
  • в) конкурентоспроможність - продукція, яка виробляється під час практики, повинна користуватися попитом на ринку" бути естетично привабливою для споживачів;
  • г) технологічність - передбачає, що під час практики студенти ознайомлюються з сучасними технологіями виробництва, новітнім обладнанням, опановують сучасні способи технологічних операцій;
  • д) безпека - під час практики необхідно спрямовувати студентів на дотримання правил санітарії та гігієни, безпеки життєдіяльності, техніки безпеки, наукової організації праці.

Головними завданнями виробничої практики є соціальна, психологічна та фізіологічна адаптація студентів до умов виробництва, удосконалення й конкретизація професійних знань, умінь і навичок , накопичення досвіду самостійної роботи в ході виконання складних виробничих робіт, засвоєння прогресивних технологій, сучасного обладнання, засобів механізації та автоматизації; оволодіння досвідом роботи новаторів та кращих працівників виробництва; вивчення технічної і технологічної документації підприємства, питань наукової організації праці; формування навичок, умінь застосування знань на практиці, розв'язання складних виробничих завдань.

Протягом практики студенти починають засвоювати основи професійної майстерності, формувати стиль індивідуальної діяльності, набувають уміння співпраці та спілкування в колективі, тобто відбувається процес первинної професійної соціалізації.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >