< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Виховний процес у закладах професійної освіти

У проекті Закону України "Про виховання дітей та молоді" зазначено, що метою виховання є надання дітям та молоді допомоги в пізнанні і засвоєнні моральних та духовних цінностей, які відповідають стратегічній меті розвитку суспільства, забезпечують гармонію взаємин людини із соціальним і природним середовищем1.

Мета і завдання виховання визначаються на засадах культуро-відповідності, засвоєння національного та загальнолюдського досвіду. Основними завданнями виховання є:

  • - забезпечення високого рівня освіченості й вихованості свідомого громадянина України, здатного до засвоєння досягнень світової культури з урахуванням загальнонаціональних, регіональних та етнічних особливостей, до участі у забезпеченні соціально-економічного розвитку України;
  • - утвердження високих ідеалів гуманістичної культури і демократичних взаємовідносин людей, захист прав, гідності й честі своєї Батьківщини;
  • - створення гуманістичного і демократичного виховного середовища школи, мікрорайону, регіону;
  • - сприяння становленню особистості в усіх її демократичних, гуманістичних, інтелектуальних та культурних проявах;
  • - розвиток самосвідомості, навчання проектуванню й реалізації особистісного життєвого вибору;
  • - організація свідомої, цілеспрямованої самореалізації, формування демократичних та гуманістичних життєвих принципів і пріоритетів;
  • - виховання патріотизму й національної самосвідомості, любові до свого народу, до України, що виявляється в турботі про благо народу, у сприянні становленню та утвердженню України як незалежної, правової, демократичної, суверенної держави;
  • - виховання фізично досконалої особистості, формування фізичних здібностей, розвиток потреби у веденні здорового способу життя; створення умов для фізичного розвитку дітей та молоді.

Зміст виховання спрямовується на залучення дітей та молоді до національної культури і духовності, на формування в них національних світоглядних позицій, ідей, поглядів та переконань на підґрунті цінностей вітчизняної і світової культури.

Світовий соціально-історичний досвід дає змогу визначити головну мету виховання як формування гармонійно і всебічно розвиненої особистості, підготовленої до ініціативної соціальної та професійної діяльності в сучасному суспільстві, особистості, здатної сприймати й примножувати його цінності. Цілі виховання визначають його зміст, методи та засоби, оптимальна дія яких має забезпечити очікуваний результат.

Виховання - багатофакторний процес, що, на думку І.Д. Беха, залежить від низки об'єктивних і суб'єктивних чинників. До об'єктивних чинників слід зарахувати соціально-історичні особливості, культурні традиції країни, прийняту в ній систему освіти. До суб'єктивних - особистісні якості педагогів, рівень їхньої педагогічної майстерності, психологічні особливості та ціннісні орієнтації учасників виховного процесу.

Б.М. Ступарик вважає, що в нових суспільно-політичних і соціально-економічних умовах значно зростає роль закладів професійно-технічної освіти в національному вихованні молоді1. Зважаючи на те, що національне виховання - це виховання для потреб нації, її вдосконалення й розвитку, ще в 1935 р. на Першому Українському педагогічному конгресі було визначено його як мету підготовки молоді "до здійснення найвищого ідеалу нації, творчої чинної участі у вселюдській культурі".

Наповнення виховання студентської молоді національним змістом передбачає прийняття української національної ідеї, яка виникає після усвідомлення єдності української нації, спільності культур народів України; включення національно-духовних традицій, культурних досягнень минулих поколінь та їх сучасну інтерпретацію до змісту навчально-виховного процесу вищих закладів освіти; виховання національної культури на підґрунті усвідомлення історичних подій, збереження національних традицій та цінностей, гордості за славне минуле своєї Вітчизни; осмислення внеску національної культури у світову скарбницю історії людства; виховання поваги, толерантності до інших народів задля запобігання проявів націоналізму і шовінізму.

Загальнолюдський характер виховання виявляється в тому, що діти повинні усвідомлювати себе частиною всієї планети, активним складником ноосфери, нести відповідальність за свої вчинки перед усім людством, співвідносити у своєму світосприйнятті загальнолюдське і національне. Відчуття себе громадянином світу, сформованість планетарного мислення, толерантність у ставленні до інших людей, націй, народів, відмова від національного егоїзму - це далеко не повний обсяг питань загальнолюдського виховання.

Поєднання загальнолюдського і національного може бути досягнуто за рахунок формування у процесі виховної роботи цінностей, пов'язаних з усвідомленням кожною людиною себе частиною свого народу і всієї планети:

  • - єдність національного, загальнонаціонально-патріотичного й загальнолюдського у формуванні почуттів і самосвідомості;
  • - рівність прав та свобод людини і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, власності й посади, місця проживання та релігії;
  • - поважне ставлення до всіх народів Землі, їх суверенітету, до національної і конфесіональної належності, до етнокультурних і релігійних запитів людей, до національних меншин, емігрантів, біженців;
  • -- здатність долати особистісно-психологічні бар'єри у спілкуванні, негативне ставлення до егоїзму, брутальності, уміння розуміти психічний стан людей, що потрапили в ситуацію міжнаціональних суперечок і конфліктів;
  • - непримиренне ставлення до націоналізму, шовінізму, расизму, геноциду, пропаганди фашизму та будь-якої іншої расової, релігійної, національної винятковості; терпиме ставлення до світових релігій, до діяльності сил, спрямованих на мирне розв'язання національних, расових та інших конфліктів.

Цілісний підхід до виховання, що поєднує загальнолюдський і національний аспекти, містить:

  • - громадське і державне регулювання діяльності закладів освіти і культури, ЗМІ, громадських організацій та сім'ї щодо виховання в дусі миру і співдружності народів, поваги до національних особливостей;
  • - урахування характеру національних відносин, особливостей студентської молоді, підготовки майбутніх фахівців;
  • - збереження і розвиток дружніх відносин між народами єдиної України, що складались упродовж віків;
  • - розвиток національних культур та мов народів України, запобігання міжнаціональним, міжетнічним суперечностям і конфліктам;
  • - рівноправність народів і національних меншин України;
  • - забезпечення рівності прав та свобод людини і громадянина незалежно від його раси, національності, релігійної належності;
  • - урахування національних, громадських та загальнолюдських цінностей у вихованні студентської молоді, забезпечення взаєморозуміння і співробітництва між людьми, народами, расами;
  • - формування в молоді національної самосвідомості, відкритої до сприйняття цінностей інших народів;
  • - забезпечення культурних потреб представників усіх народів і національних меншин України.

На жаль, у діяльності загальноосвітньої! професійної школи всіх рівнів акредитації виховання перебуває на периферії педагогічного процесу, вся увага прикута до сфери знань. У свою чергу, слід зазначити, що знання, зміст освіти недостатньо зорієнтовані на формування духовності дитини, на усвідомлення основних понять етики - добра і зла, милосердя і жорстокості, правди і кривди.

Навчально-виховний процес у професійних закладах освіти в сучасних умовах не може обмежитися формуванням у майбутніх робітників лише основ професійної майстерності, він має бути орієнтований також на вирішення кардинальних завдань виховання. Новий підхід до перебудови професійної освіти полягає в тому, щоб у центр виховної системи поставити людину. На першому плані мають постати питання якості особистості, яка формується, трудове, моральне, інтернаціональне, патріотичне виховання.

Активізація людського фактора потребує переходу від сім'ї і школи як первинних виховних установ, їх педагогізації, до виховної дії суспільства, в тому числі і трудових колективів. Важливим показником соціальної цінності кожної форми праці є те, наскільки вона залучає кожного зі студентів/учнів до колективного життя, відкриваючи при цьому індивідуальні сильні сторони кожного, наскільки члени колективу відчувають потребу навчатися один в одного, допомагати один одному, діяти і спілкуватися один з одним тощо.

У проекті Закону України "Про виховання дітей та молоді" зазначено, що виховна робота у професійно-технічному навчальному закладі спрямовується на виховання конкурентоспроможних в умовах ринкової економіки робітників і нерозривно пов'язується з навчально-виробничим процесом. Основним завданням виховної роботи у професійно-технічному навчальному закладі є створення умов для формування та розвитку учнів як кваліфікованих, соціально відповідальних працівників на засадах загальнолюдської моралі, духовності та культури.

Розгляд професійної школи як єдиної виховної системи передбачає комплексний підхід в організації виховних дій, спрямований насамперед на вдосконалення всієї системи в цілому, а не окремих її компонентів. Програма виховання повинна містити короткий, але науково обґрунтований аналіз особистості майбутнього фахівця, розкривати зміст виховної роботи за роками навчання, адекватний основним структурам особистості, враховувати сфери навчально-виробничої діяльності, життя і побуту студентів, у яких реалізуються відповідні завдання виховання, методи й форми роботи.

Структуру виховної системи зі студентським колективом можна подати у вигляді понятійної моделі, вичленувавши в ній такі основні компоненти: цільова настанова, зміст виховання, основні напрями виховної роботи, її організаційні форми, управління, взаємодія з довкіллям.

Виховання має ґрунтуватися на чіткій, послідовній і педагогічно виправданій роботі, в якій беруть участь усі ланки навчально-виховного процесу. Під час планування навчально-виховного процесу потрібно враховувати вимоги поступового формування світоглядних понять та організації життєвої практики тих, хто навчається, визначити виховну роль кожного предмета на різних етапах навчання, чіткі взаємозв'язки між теоретичним і виробничим навчанням та поза класною роботою. Необхідно розробити наукові принципи формування діалектичного світогляду в тих, хто навчається, на уроках суспільних дисциплін, виховання свідомого ставлення до праці, принципи і методи організації та проведення змагань, педагогічні умови й методи виховання суспільно-політичної активності студентів, військово-патріотичного виховання, правової освіти, спільної діяльності училища і базового підприємства з виховання майбутніх фахівців. Виробнича праця відіграє значну роль у формуванні морального образу молоді, трудових колективних відносин. Завдяки навчанню на основі виробничої праці в училищах між учнями встановлюються відносини, що сприяють вихованню колективізму, дружби і працелюбності.

До змісту виховання належить формування у вихованців системи морально-духовних цінностей, що регулюють ставлення до суспільства і держави, до людей, природи, мистецтва, науки, праці, до себе і свого місця в суспільстві. Виховання дітей та молоді, як зазначено у проекті Закону України "Про виховання дітей та молоді", передбачає оптимальний розвиток здібностей та обдаровань кожного члена суспільства; формування наукового світогляду, патріотизму, шанобливого ставлення до родини, народних традицій і звичаїв, державної і рідної мови; формування свідомого ставлення до власного здоров'я як до найвищої соціальної цінності, навичок здорового способу життя; набуття молоддю суспільно цінних етичних, естетичних, екологічних, трудових орієнтирів.

Виховання здійснюється в індивідуальній, груповій та масовій формах, які взаємодоповнюють одна одну, забезпечуючи цілісність навчально-виховного процесу.

Індивідуальні форми виховання передбачають психолого-педагогічний супровід, допомогу і підтримку в становленні дитини як індивідуальності, особистості і громадянина України.

Групові форми виховання спрямовані на формування комунікативних умінь вихованців, збагачення їх соціального досвіду, розвиток творчих здібностей, створення умов для їх самореалізації та самоутвердження, гармонізації інтересів особистості і колективу.

Масові форми виховання спрямовані на формування в дітей та молоді громадянськості, національної свідомості, мотивів соціально значущої діяльності (миротворчої, природоохоронної, фізкультурно-оздоровчої, спортивної, художньо-естетичної, дозвільної тощо).

Виховання здійснюється диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей вихованців, їх сенситивних і психофізіологічних особливостей, у різноманітних організаційних формах, які забезпечують функціонування безперервного виховного процесу.

Безперечно, що виховний процес у професійних закладах освіти має будуватися з урахуванням поєднання пізнавальних, навчальних і професійних інтересів молоді, що сприятиме професійному становленню вихованців. Формувати стійку професійну спрямованість особистості можна тільки на основі педагогічного наслідування у вихованні в школі, ПТУ, на виробництві за умови злагодженої і спільної праці педагогічного колективу училища, колективу підприємства, для якого ці кадри готуються, а також тісних контактів їх з батьками учнів.

Сьогодні виховання значною мірою є особистісно-соціальним феноменом і у такому розумінні необхідне для забезпечення життя людини й організованого функціонування суспільства. Воно здійснюється в певних конкретно-історичних умовах завдяки спеціально організованим, педагогічно доцільним виховним взаєминам дітей і дорослих на підставі певних суспільних відносин і способу життя суспільства (за A.M. Бойко).

Значну роль у вихованні A.M. Бойко відводить самовихованню. Зокрема, вона підкреслює, що ефективність виховання прямо залежить від самовиховання, визначається інтересами і потребами само-творення конкретної особистості, тобто її життєвою самоактивністю. Самоактивність особистості вона розуміє як систему змін під впливом передусім внутрішніх, властивих їй суперечностей і потреб, а також змін, опосередковано зумовлених зовнішніми впливами.

У професійних закладах освіти процеси формування професійних та громадянських якостей фахівця органічно поєднані. І навчальний, і виховний процеси мають на меті підготовку високоосвічених фахівців з глибокою національною і загальноцивілізаційною свідомістю, широкою правовою, мовною, морально-естетичною культурою, почуттям господарської відповідальності, підприємливістю та ініціативою, сучасним економічним та екологічним мисленням. Це повинні бути випускники, які знають свої професійні обов'язки, вільно орієнтуються у фаховій галузі діяльності, її перспективах. B.C. Журавський вважає, що такий фахівець однаковою мірою повинен репрезентувати соціальні якості громадянина. Він має орієнтуватися в історії власного народу, знати його роль у світових процесах. Звідси має сформуватися усвідомлення сучасної України як великої європейської держави з багатою історією, її місця та ролі у світовому економічному, політичному, духовно-культурному розвитку3.

Провідна виховна позиція, на думку І.Д. Беха, має спрямовуватися на створення такого соціокультурного середовища, яке забезпечило б оптимальні можливості для самовизначення вихованця, його самоутвердження, прояву його таланту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >