< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

Ситуація розвитку суспільства й системи освіти в сучасних умовах вимагають вдосконалення і поширення педагогічної взаємодії провідних виховних систем - сім'ї й освітніх установ. Потреба докорінного перетворення освітньо-виховної практики в роботі з сім'єю, надання педагогічної допомоги батькам у підготовці нового покоління до життя в світі, який динамічно оновлюється, вимагає високопрофесійної діяльності педагогів. Реформування системи освіти викликало не тільки позитивні, але й негативні явища в розвитку виховання в освітніх установах різного рівня. Порушуючи провідну закономірність педагогічного процесу (його доцільність, двобічність, цілісність), педагогічні колективи освітніх установ часто нехтують реалізацією виховної функції, зупиняючись лише на освітній. Наслідком цього стало зниження вихованості дітей і молоді, зниження рівня моральності, підвищення агресивності або соціальної апатії.

Поняття "педагогічна взаємодія" є похідним від поняття "соціальна взаємодія". Тому цілком правомірно психолог Я.Л. Коломийський розглядав педагогічну взаємодію через реалізацію педагогічного спілкування і педагогічного відношення. Вчений виокремлює у структурі педагогічної взаємодії педагогічне спілкування (зовнішня структура) і педагогічне відношення (внутрішня структура). У педагогічному спілкуванні вирізняються поведінкові і процесуальні компоненти, у педагогічному відношенні - мотиваційно-спонукальні і перцептивно-когнітивні.

В.А. Кан-Калік також аналізує педагогічну взаємодію у зв'язку з педагогічним спілкуванням. Змістом педагогічної взаємодії, на думку вченого, є обмін інформацією, пізнання особистості, надання виховного впливу.

На підставі викладених вище теоретичних положень педагогічна взаємодія передбачає такі функції: обмін інформацією між викладачем і сім'єю, пізнання особистості студента/учня викладачем/учителем і членами сім'ї, педагогічний вплив на них, взаємний вплив і зміна всіх суб'єктів. Тому під педагогічною взаємодією викладача з сім'єю варто розуміти систему взаємозалежних дій у тріаді "учитель/ викладач - учень/студент - батьки", спрямовану на навчання, розвиток, формування особистості студента/учня і батьків.

Сьогодні у зв'язку з виокремленням різних типів сімей з різним виховним потенціалом виникає необхідність диференційованого підходу до роботи викладача з батьками. Диференційований підхід розуміється як система цілеспрямованих впливів на виокремлені за подібними показниками групи батьків (батьків і матерів) з метою підвищення їхньої педагогічної культури, ефективності їхньої діяльності із суспільного й сімейного виховання дітей. Групи батьків можна формувати на підставі таких показників: рівень педагогічної культури батьків, вихованість та успішність їхніх дітей, тип сім'ї. Вивчення викладачем теоретичних основ педагогічного впливу на батьків, відпрацьовування і перевірка на практиці форм і методів взаємодії з сім'єю формують поняття "педагогічна культура батьків".

Труднощі батьків із самоствердженням і самореалізацією знижують їхній авторитет, ускладнюють реалізацію виховного впливу, утруднюють вплив на формування системи цінностей дитини. Не справляючись із власними виховними функціями, батьки готові делегувати їх частину навчально-виховним установам.

Водночас змінилася сім'я як педагогічна система: цінності (їхня аморфність, плюралізм, іноді антагоністичність, можливо асоціальність), соціокультурне середовище (наявність безлічі негативних факторів, які впливають на розвиток особистості); батьки (різка відмінність соціальних статусів, зайнятість, соціальна депресія, тривожність, розгубленість, часто зневажання виховної функції); учні/ студенти (акселерація, раннє, часто неадекватне дорослішання, багаторівнева дезадаптація). Сучасний викладач повинен враховувати всю сукупність факторів, що існують у сім'ї і впливають на навчання, розвиток і формування майбутньої особистості.

Взаємодія сім'ї з освітніми закладами має епізодичний, часто неусвідомлений характер, що призводить до їхнього роз'єднання, а іноді й до конкуренції в процесі цілісного розвитку студента/учня. Педагогічна взаємодія з сім'єю студента в сучасних умовах - це якісно новий процес, що вирізняється своїми функціями, змістом, напрямами, засобами, формами й методами.

Перетворення в суспільстві вимагають педагогічної взаємодії з сім'єю на основі принципів цілісного педагогічного процесу, що є основними і при формуванні професійної діяльності педагога у взаємодії з сім'єю студента/учня. Серед них:

  • 1. Принцип гуманізації взаємодії з сім'єю здійснюється на підставі таких правил: ціннісного ставлення до сім'ї; особистісно-орієнтованого ставлення; дотримання суб'єкт-суб'єктних відносин у взаємодії з сім'єю; опори на позитивні аспекти.
  • 2. Принцип цілеспрямованості передбачає ретельну розробку стратегії і тактики процесу взаємодії з сім'єю; педагогічний моніторинг цього процесу.
  • 3. Принцип систематичності і послідовності у взаємодії з сім'єю вимагає системного підходу до вирішення проблем сім'ї, постійної діагностики й корекції педагогічної взаємодії з сім'єю.
  • 4. Принцип урахування вікових, індивідуальних та особистісних рис потребує реалізації таких правил: центрації уваги на педагогічній ситуації розвитку дитини в сім'ї; культурологічного підходу до розвитку особистості як дитини, так і дорослого в сім'ї.

Формування професійної готовності педагога до взаємодії з сім'єю - це процес становлення інтегративного новотвору особистості студента, що відображає єдність ціннісно-смислового, когнітивного, технологічного, дослідницького компонентів і виявляється у професійній активності.

У професійній діяльності педагога є суттєва суперечність між соціальним замовленням на результативну педагогічну взаємодію з сім'єю в нових умовах і реальними можливостями кожного педагога.

Компоненти професійної діяльності педагога з сім'єю студента такі: когнітивний, технологічний, дослідний, ціннісно-смисловий.

Когнітивний компонент включає: знання наукових підходів до вивчення сім'ї і взаємодії з нею, теоретичних основ сім'ї, методів її дослідження як педагогічної системи і процесу педагогічної взаємодії з нею, змісту педагогічної взаємодії з сім'єю.

До технологічного компонента входять: уміння вибрати адекватний зміст, форми, методи педагогічної взаємодії з сім'єю студента, розробити проект такої взаємодії, організувати та рефлексувати її.

Дослідний компонент охоплює: уміння вивчати педагогічний потенціал сім'ї, процес і результат педагогічної взаємодії з родиною студента, аналізувати власну позицію і власний досвід такої педагогічної взаємодії, здійснювати її моніторинг.

Ціннісний компонент включає: визнання цінності сім'ї як педагогічної системи, цінності педагогічної взаємодії з сім'єю, цінності власної професійної діяльності в цьому процесі, цінності дослідження педагогічного потенціалу сім'ї.

Інтегрованою, наскрізною, смислотвірною якістю особистості педагога варто вважати професійну активність. За концепцією активності (Е. Фромм, В. А. Петровський, О.М. Леонтьєв) варто розглядати три рівні професійної активності щодо педагогічної взаємодії з сім'єю:

  • - відчужена активність: зовнішня мотивація, фіксована установка на роботу з сім'єю, формальна орієнтація на сім'ю; здійснення своєї діяльності за готовими зразками, виконання мінімальної припустимої кількості професійних завдань, збереження соціальної дистанції у взаємодії з сім'єю;
  • - продуктивна активність: внутрішня мотивація; усвідомлення цілей, факторів, умов, механізмів професійного становлення; цільова настанова на педагогічну взаємодію з сім'єю, самостійність при виборі і вирішенні професійних завдань; прагнення виконати максимальну кількість завдань, участь у різних видах педагогічної діяльності; прагнення до співробітництва;
  • - творча активність: внутрішня мотивація, самостійне здійснення цілепокладання (мотив -> мета -> задача); інтелектуальна ініціатива, прагнення вийти за межі запропонованої навчальної програми і діяльності; прагнення знайти нове, оригінальне вирішення професійних завдань, бажання апробувати наявні знання й уміння у практичній взаємодії з сім'єю; високий рівень самостійності і комунікабельності.

Функції педагогічної взаємодії сучасного педагога з сім'єю такі:

  • - просвітительська, що забезпечує батьків новітньою науковою інформацією про сім'ю як педагогічну систему;
  • - навчальна, яка сприяє розвитку в батьків готовності й уміння бути вчителями своїх дітей, організовувати домашній освітній процес і забезпечувати його єдність із суспільним;
  • - виховна, яка сприяє підвищенню виховного потенціалу батьків;
  • - розвивальна, що впливає на особистісне зростання батьків і дітей;
  • - дослідна, що виявляється в умінні діагностувати проблеми сім'ї, вивчати її виховний потенціал;
  • - інформаційна, що забезпечує постійний обмін інформацією між педагогами і батьками про ситуацію в сім'ї;
  • - коригувальна, що виявляється в умінні розробити і здійснити програму корекції сімейних відносин у співробітництві з батьками і дітьми (за необхідності залучаючи інших фахівців);
  • - прогностична, що виявляється у здатності зрозуміти траєкторію розвитку особистості в сім'ї і спланувати разом з батьками перспективу цього розвитку;
  • - організаційна, що виявляється в умінні організувати різноманітні форми співробітництва батьків з освітнім закладом у навчальний і поза навчальний час;
  • - координувальна, що виявляється у здатності залучити до проблем сім'ї різних фахівців (психологів, соціальних працівників та ін.) і координувати їхні зусилля, спрямовані на гармонізацію сім'ї як відкритої педагогічної системи.

Для успішної педагогічної взаємодії вчителів і батьків необхідні певні умови: установлення постійного, двостороннього інформаційного контакту між учасниками взаємодії; систематичне і цілеспрямоване включення у спільну діяльність усіх суб'єктів виховного процесу; формування позитивного ставлення до взаємодії в його учасників на тлі сприятливого емоційного самопочуття.

Основні напрями взаємодії педагога з сім'ю є як традиційні, так і сучасні, пов'язані з докорінними змінами в сім'ї, освітніх установах, сфері додаткової освіти:

  • - педагогічна діагностика сім'ї як педагогічної системи, особливостей сімейного виховання;
  • - формування мотивації батьків на взаємодію з навчально-виховним закладом і педагогом шляхом створення умов для відчуття ефективності цієї взаємодії;
  • - створення умов для активної участі батьків у керуванні процесом освіти;
  • - створення можливостей для участі батьків у демократизації педагогічного процесу в освітній установі;
  • - активне залучення сім і до виховного процесу в освітній установі, активізація інтелектуального і практичного досвіду батьків;
  • - створення в межах освітньої установи умов для розвитку індивідуальних творчих здібностей студентів у зв'язку зі скороченням і комерціалізацією цієї сфери в масштабах мікро- і мезосередовища;
  • - співробітництво у вирішенні валеологічних проблем, адже у збереженні здоров'я студентів зацікавлені і батьки, і педагоги;
  • - надання посередницької допомоги сім'ї в гармонізації ЗІ відносин із соціумом;
  • - створення в освітній установі ефективних інформаційних, просвітительських і консультаційних центрів для допомоги сім'ї;
  • - співробітництво в організації дозвілля і відпочинку студентів/ учнів;
  • - створення умов для розвитку батьківських суспільних об'єднань (батьківські комітети, ради, конгреси, асоціації, суспільства сприяння, асамблеї, президії, комісії, клуби тощо);
  • - захист прав вихованця.

Отже, найважливішою сутнісною характеристикою професійної готовності фахівців є розвиток професійної спрямованості, внаслідок чого в студентів/учнів збільшується інтерес, активізуються вміння і навички творчої діяльності, її самоаналізу та самооцінки, розвиваються педагогічні здібності і професійні настанови.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >