< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

Проблема визнання статусу вчителя, а отже, й підвищення його ролі у формуванні громадянського суспільства в різні історичні періоди, вирізнялася серед інших проблем. Реальний статус учительської професії завжди був нижчим від декларованого. І сьогодні навіть у промислово розвинених країнах він залишається низьким. Такий стан пояснюється двома обставинами: вчительська винагорода за працю є традиційно меншою порівняно з іншими розумовими професіями; суспільство і влада не завжди адекватно оцінюють становище вчителя, його роль у суспільному розвитку.

За роки незалежності України довелося, як зазначає Я.Я. Болюбаш, творчо використовуючи здобутки і традиції вітчизняної педагогіки, створювати новітню цілісну національну систему освіти - від дошкільної до вищої і після дипломної. Вочевидь, цей процес не був легким. Він пов'язаний насамперед з подоланням стереотипів минулого в організації та управлінні освітою, визначенні її нового змісту, особистісного державного і суспільного призначення.

Нині в Україні сформовано повноцінну законодавчу базу для функціонування освіти, визначено її зміст, створено національні підручники, започатковано низку реформ у всіх ланках освіти. Водночас, останніми роками докорінно змінилося соціальне призначення освіти як в Україні так і в світі в цілому. Сьогоднішній стан системи національної освіти, що фактично відображала перехідний період її розвитку, вже не може в повній мірі задовольняти потреби XXI ст.

У майбутньому постануть нові вимоги. Все більше наголошується на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, на особистісній орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальній важливості освіти в забезпеченні сталого людського розвитку. Тому вкрай потрібен був виважений, соціально та економічно обґрунтований прогноз дій у сфері освіти на тривалий період. Таким фундаментальним документом стала Національна доктрина розвитку освіти, що обговорювалася на II Всеукраїнському з'їзді педагогічних працівників (жовтень, 2001 р.) і була затверджена Указом Президента України (17 квітня 2002 р.).

Державна програма "Вчитель" - один з перших вагомих документів, спрямованих на реалізацію Національної доктрини як основоположного і методологічного документа у сфері освіти. Учитель, який водночас є джерелом знань, носієм культури поведінки, навіть інколи виконує батьківські функції, має бути визнаним і оціненим адекватно до його внеску в розвиток суспільства. Тим паче, що вчителі, як свідчать опитування, є і самовідданими фахівцями, для яких любов до дітей і до свого предмета стали тими визначальними факторами, що вплинули на вибір професії.

Підвищення ролі вчителя у формуванні громадянського суспільства - одне з чільних завдань Програми, успішне розв'язання якого стане своєрідним поворотом у ставленні суспільства до цієї професії. У програмі зауважено, що освіта є пріоритетною сферою в соціально-економічному, духовному і культурному розвитку Української держави. Ключова роль у системі освіти належить учителю. Саме завдяки діяльності педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної спадщини. Напрями державної політики у сфері освіти визначено Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", відповідними актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства неможливий без впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, максимальної індивідуалізації навчального процесу, створення умов для саморозвитку і самоосвіти дітей, осмисленого визначення ними своїх можливостей і життєвих цінностей.

Державна програма "Вчитель" спрямована на розв'язання проблем, пов'язаних з підготовкою, професійною діяльністю та післядипломною освітою педагогічних працівників, на забезпечення гарантованої державної підтримки в цій сфері. Метою Програми є визначення невідкладних і перспективних заходів щодо реалізації основних напрямів модернізації системи освіти з урахуванням вимог сучасного інформаційно-технологічного суспільства, забезпечення економічних і соціальних гарантій професійної самореалізації педагогічних працівників та утвердження їх високого соціального статусу в суспільстві.

У документі зазначено, що досягти цієї мети можна шляхом вирішення таких основних завдань: оптимізація кадрового забезпечення навчальних закладів; модернізація системи підготовки педагогічних працівників; оновлення змісту і форм професійної діяльності педагогічних працівників, удосконалення системи післядипломної освіти; підвищення ролі вчителя у формуванні громадянського суспільства; поглиблення міжнародного співробітництва у сфері новітніх педагогічних технологій та розширення співпраці з діаспорою; підвищення рівня соціально-економічного і фінансового забезпечення підготовки педагогічних працівників, їх професійної діяльності та післядипломної освіти.

Програму розроблено на період до 2012 р. і з урахуванням поступовості впровадження в загальноосвітніх навчальних закладах нових змісту, структури і 12-річний термін навчання передбачено реалізувати поетапно: 2002-2005, 2006-2010 і 2011-2012 роки.

Як відомо, починаючи з 2001/2002 навчального року, в системі загальної середньої освіти розпочався перший етап впровадження нового її змісту та структури. Серед ключових питань реформування середньої школи було визначено, зокрема, впровадження нового змісту освіти та сучасних технологій навчання, а також утвердження нової педагогічної особистісно зорієнтованої моделі навчання й виховання. У зв'язку з цим у педагогічному середовищі виникла проблема адаптації вчителя до нових умов діяльності школи і нових вимог до професійного рівня, які не лише супроводжуються новим змістом шкільних предметів, а й потребують від педагога вміння досконало володіти і застосовувати на практиці сучасні технології навчання й виховання, у т. ч. інформаційні.

Отже, розв'язання проблем оновлення змісту і форм професійної діяльності педагогічних працівників, їхньої післядипломної освіти є необхідною умовою для досягнення успіху реформи середньої школи, забезпечення поступального розвитку інших ланок освіти в Україні.

Програмою визначені конкретні заходи, реалізація яких повинна певною мірою поліпшити ситуацію щодо забезпечення професійної діяльності вчителя. Зокрема передбачається створити систему професійно-педагогічної адаптації молодих фахівців, визначити зміст і форми роботи органів управління освітою та навчальних закладів для забезпечення їх професійного становлення і зростання. Відновлення такої системи роботи з молодими вчителями, що існувала ще у 80-х роках XX ст., зумовлено насамперед необхідністю реалізації ідеї неперервності освіти вчителя, яка є методологічною основою теорії і практики педагогічної освіти. Професійну адаптацію молодих педагогів слід розглядати як пристосування їхньої суб'єктивної діяльності до об'єктивних вимог педагогічної професії. Адаптація педагога є періодом його становлення, самоутвердження в педагогічній діяльності й педагогічному колективі (середовищі).

Надання системної методичної допомоги молодим фахівцям безпосередньо на їхніх робочих місцях сприятиме подоланню ними перших труднощів у роботі, а отже, і їхньому закріпленню в навчальних закладах. Більше того, спільна праця вищого навчального закладу і школи з молодими вчителями зміцнить їхні зв'язки, позитивно вплине на цільовий добір молоді на педагогічні спеціальності та створить умови для реального коригування змісту педагогічної освіти відповідно до потреб школи.

Запровадження системи професійно-педагогічної адаптації молодих фахівців має ліквідувати розрив, що існує нині між вищими педагогічними навчальними закладами і школами. Першочергове завдання полягає в тому, щоб визначити педагогічні умови, за яких можливий успішний розвиток особистості вчителя, забезпечується прискорення професійної адаптації вчителів-початківців, а також зміст і форми роботи органів управління освітою і вищих навчальних закладів для повноцінного професійного становлення молодих фахівців.

В умовах реформування середньої освіти, посилення творчої діяльності вчителя, індивідуалізації навчального процесу важливим є проведення виставок-ярмарків авторських навчальних програм. Вони повинні стати однією з форм презентації і популяризації новітніх технологій навчання переможців конкурсу "Вчитель року" та поширення передового педагогічного досвіду практично кожного вчителя. Виставки-ярмарки можуть проводитися на рівні школи, району, області, держави і сприятимуть вибору найпрогресивнішого у практиці освіти, формуванню національного каталогу здобутків освітян.

У Програмі окреслено заходи щодо реформування системи післядипломної освіти педагогічних працівників. Зокрема для вчителів, керівників шкіл, методичних служб районів та областей необхідно організувати з урахуванням переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст освіти структуру і 12-річний термін навчання, короткотермінові курси, семінари, конференції з питань законодавства про освіту, нового змісту середньої освіти, впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання та інформатизації навчального процесу. Передбачається також розробити багатоваріантні програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників та забезпечити їх запровадження для різних форм навчання - денну, заочну, дистанційну, самоосвітню.

Особливого розвитку має набути дистанційна педагогічна освіта як нова форма підвищення кваліфікації і перепідготовки педагогічних кадрів.

У Програмі поставлено завдання інтеграції вищих педагогічних навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти шляхом розробки узгоджених навчальних програм, створення навчально-методичних комплексів (об'єднань).

Вкрай важливим для системи освіти є розробка механізму перепідготовки педагогічних працівників за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з метою опанування ними гостродефіцитних педагогічних спеціальностей (нині перепідготовка, тобто здобуття другої вищої освіти, здійснюється лише за власні кошти).

Виконання основних завдань і заходів Програми забезпечить:

  • - науково обґрунтоване довгострокове прогнозування потреби в педагогічних і науково-педагогічних працівниках;
  • - стабілізацію кадрового складу дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

оптимізацію мережі вищих навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка педагогічних працівників, та закладів післядипломної освіти, їх інтеграцію для впровадження системи неперервної педагогічної освіти;

  • - розроблення та впровадження нового механізму відбору обдарованої молоді для здобуття педагогічної спеціальності;
  • - оновлення змісту підготовки педагогічних працівників, системи неперервної педагогічної освіти протягом усього життя з урахуванням вимог сучасного інформаційно-технологічного суспільства; створення діяльнісно орієнтованої системи професійної підготовки вчителів;
  • - розроблення і видання навчально-методичних посібників для студентів вищих педагогічних навчальних закладів та педагогічних працівників;
  • - створення національної науково-педагогічної інформаційної системи;
  • - комп'ютеризацію навчальних закладів, оснащення їх телекомунікаційними засобами та впровадження сучасних педагогічних технологій;
  • - підвищення професійного рівня педагогічних працівників;
  • - підвищення престижу педагогічної професії в суспільстві та утвердження високого соціального статусу вчителя;
  • - інтенсифікацію процесу входження України в загальноєвропейський та світовий освітній простір, збагачення національної освіти зарубіжними інноваційними технологіями навчання та розширення зв'язків з діаспорою;
  • - поліпшення соціально-економічного становища вчителів, морального і матеріального стимулювання їх професійної діяльності.

В умовах інтеграції України у світове співтовариство вчитель має стати повноправним учасником міжнародного освітнього процесу, мати можливість спілкування з колегами з інших країн, зокрема з питань змісту освіти, технологій навчання. З іншого боку, Україна в рамках міжнародної співпраці повинна пропонувати іншим країнам свої освітні послуги, надавати освітню допомогу українській діаспорі.

Заходи, визначені Програмою, передбачають забезпечення вивчення і поширення зарубіжного досвіду у сфері підготовки вчителів, їхнього професійного вдосконалення шляхом інформування педагогічної громадськості про зарубіжні освітні системи інших країн; переклад і видання педагогічних праць провідних іноземних фахівців; сприяння навчально-методичному забезпеченню викладання предметів українською мовою за кордоном; співпрацю з міжнародними фондами і програмами, проведення міжнародних наукових конференцій, семінарів, симпозіумів; сприяння участі українських педагогічних і науково-педагогічних працівників у заходах в інших країнах.

Для успішної реалізації Програми заплановано розробити галузеву програму інтеграції освіти України в європейський освітній простір, основними завданнями якої є:

  • - розширення участі навчальних закладів, педагогічних та науково-педагогічних працівників, учнів, студентів у реалізації міжнародних наукових і навчальних проектів;
  • - підготовка і перепідготовка фахівців з українознавчих навчальних дисциплін та предметів на умовах взаємного обміну з діаспорою;
  • - узгодження за обсягом, змістом, кваліфікаційними вимогами систем педагогічної освіти країн Європейського Союзу та України з метою укладення відповідних угод про взаємне визнання дипломів про вищу педагогічну освіту;
  • - забезпечення вільного доступу працівників педагогічних навчальних закладів освіти до зарубіжних джерел інформації, в тому числі електронних;
  • - упровадження цільових інноваційних проектів, спрямованих на розширення співпраці вищих педагогічних навчальних закладів України на міжнародному ринку освітніх послуг.

У державній програмі "Вчитель" наголошується, що саме через діяльність педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження та примноження культурної спадщини.

Державна програма "Вчитель", на думку М.Б. Євтуха, має стати основою для прийняття рішень, координації дій органів законодавчої і виконавчої влади, громадських організацій щодо поліпшення стану і подальшого розвитку педагогічної освіти та забезпечення високої суспільної результативності професійної діяльності педагогічних кадрів.

Програма сприятиме забезпеченню повноцінного функціонування системи педагогічної освіти та якісної реалізації фахівцем своїх професійних функцій як продуктивної сили суспільства відповідно до потреб його розвитку. Як підкреслює вчений, з метою поліпшення психолого-педагогічної підготовки вчителя необхідно розробити і впровадити державний стандарт з педагогіки і психології, здійснювати особистісно орієнтовану підготовку майбутніх спеціалістів з активнішим впровадженням у навчальний процес самостійної роботи студентів, нових педагогічних технологій та інновацій; ширше розгорнути наукові дослідження з проблем психологізації навчально-виховного процесу в університетах, формування особистості майбутнього спеціаліста. Зазначені питання підготовки майбутніх учителів є пріоритетними і становлять основу, без якої неможливо вирішувати завдання, що виникають у процесі складної та багатогранної діяльності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >