< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

Розвиток особистості майбутнього фахівця, становлення його індивідуальності є одним з основних завдань особистісно орієнтованого професійного навчання. Ефективність оволодіння професією залежить від професійної спрямованості, яка визначає мету, мотиви, емоційне ставлення до професії, наявність вольових якостей для подолання труднощів і перешкод у діяльності. Саме професійна спрямованість активно впливає на розвиток професійних здібностей майбутнього працівника.

Професійні здібності (за К.К. Платоновим) - це сукупність достатньо усталених індивідуально-психічних якостей і властивостей особистості, що визначають успішність професійної діяльності та/ або професійного навчання2. Формування і розвиток професійно важливих якостей, на думку В.Д. Шадрикова, є одним з головних складників професійного навчання. Ці якості визначають адекватність формування професійних знань, умінь і навичок, що створюють основу для формування професійної компетентності. Від того, які саме знання, уміння, навички, досвід пізнавальної та практичної діяльності будуть засвоювати ті, хто навчається, які при цьому в них будуть формуватися ціннісні орієнтації та відносини, залежить рівень і якість професійної підготовки майбутніх фахівців. Усі вони об'єднуються в систему, яка створює зміст освіти у процесі опанування певної професії.

Як зазначає B.C. Безрукова, професійна освіта, що забезпечує конкретні види трудової діяльності, зароджується набагато раніше, ніж загальна. Лише пізніше відокремлюються знання та вміння, які становлять загальну основу різних видів і форм діяльності. Саме ці знання й уміння отримали назву загальноосвітніх і нині становлять зміст освіти молодого покоління незалежно від тієї професії, якою вони в подальшому будуть займатися.

Сукупність необхідних загальноосвітніх знань та вмінь постійно зростає: розвиток суспільства на засадах демократії та гуманізму, потреби сучасного виробництва вимагають переходу до повної середньої освіти, а в деяких країнах постає питання щодо необхідності здобуття неповної вищої освіти на рівні бакалаврату. Загальноосвітня підготовка стає невід'ємним складником професійної підготовки, більше того, вона забезпечує можливість підвищувати свій професійний рівень, оволодівати новими професіями, бути конкурентоспроможним на ринку праці; стає невід'ємним елементом професійної мобільності фахівця. В межах вищої професійної освіти загальноосвітня підготовка - частина загальнонаукової підготовки, яка створює базу для здобуття принципово нових знань, опанування сучасних технологій виробництва тощо. У зв'язку з цим спостерігається така закономірність: чим складнішою стає професійна діяльність, тим важливіші у системі професійної підготовки загальноосвітні знання, уміння, навички.

Отже, проблема співвідношення та взаємодії професійної й загальноосвітньої підготовки залишається однією з найактуальніших і тепер, маючи при цьому великий історичний досвід протистояння одна одній. Водночас їх єдність і взаємозв'язок, а також суперечності, що виникають і потребують вирішення, є рушійними силами цього процесу.

Першоджерелами розв'язання цієї проблеми стають різні підходи до визначення поняття змісту освіти, оскільки залежно від того, яке саме визначення береться як базове, співвідношення між професійно-технічним і загальноосвітнім компонентами в системі освіти буде різним.

Перший підхід розглядає зміст освіти як педагогічно адаптовані засади наук, які вивчаються. Такий підхід спрямований на залучення студентів/учнів, до науки і виробництва: робітник розглядається як один із засобів виробництва. Тоді у змісті освіти спостерігається технократичне перенесення, а в підготовці фахівців переважає професійно-технічний складник.

Інакше зміст освіти трактується як сукупність знань, умінь і навичок, які мають бути засвоєні студентами/учнями. Згідно з таким підходом вважається, що володіння цими необхідними знаннями, уміннями та навичками дає змогу людині нормально адаптуватися до умов соціуму. У цьому випадку спостерігається збільшення частки загальноосвітньої підготовки, оскільки саме обсяг знань є запорукою успішної підготовки фахівців.

Нарешті, третій, сучасний, підхід базується на культурологічній концепції, згідно з якою зміст освіти розглядається як педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожний за структурою світовій культурі. Культурологічна концепція змісту освіти не ототожнює його з наукою, а предмети, що вивчаються, не є зліпком з науки. Підготовка фахівців такої якості складається з формування досвіду пізнавальної діяльності, що виявляється у формі результатів у знаннях і досвіду здійснення відомих способів дії1. Згідно з цією концепцією загальноосвітня і професійна підготовка не розділяються, а тісно переплітаються, створюючи єдність, доповнюючи одна одну, орієнтуючись на загальне уявлення про навколишній світ. При цьому єдність досягається за рахунок міжпредметних зв'язків, які визначаються заздалегідь. Цілком природно, що саме культурологічна парадигма відповідає реаліям сьогодення.

НТР змінює характер професійної праці, вона стає інтегративною, тому виконувати її, маючи лише вузькопрофесійні знання та вміння дедалі все складніше. Для запобігання цьому необхідно, щоб працівник отримав, крім професійної, ще й загальноосвітню підготовку, відтак загальноосвітні знання та вміння стають складником професійної підготовки. Слід зазначити, що хоча без загальноосвітньої підготовки неможливо підготувати людину до праці, однак її недостатньо для опанування професії та досягнення вершин професійної майстерності. З іншого боку, загальноосвітня підготовка набагато ширша за професійну, вона може включати і захоплення людини, забезпечувати потребу в самопізнанні, допомагати у спілкуванні тощо. Отже, вони є джерелом новітніх відомостей про стан сучасної науки і техніки. Саме ці знання створюють основу світогляду, завдяки їм робітники мають можливість опанувати будь-яку професію. Головна проблема між загальноосвітньою і професійною підготовкою полягає, на думку B.C. Безрукової, в тому, щоб визначити ту частину загальноосвітніх знань, яка може допомогти у професійній підготовці.

Професійна підготовка завжди була спрямована на поглиблену спеціалізацію і тому дуже часто мала риси утилітарності та прагматизму. Водночас досвід передових країн світу, що мають розвинену промисловість, зокрема Японії, свідчить, що перш ніж оволодіти будь-якими практичними навичками, умінням, формується міцна основа загальноосвітніх знань. Будь-яка програма навчання технічних робітників Японії містить обов'язкову загальноосвітню підготовку, а також загально-технічну і спеціальну. При цьому загальноосвітня частина становить 30 % навчального часу, загальнотехнічна - 15, а спеціальна - 55 %. Загальноосвітній курс охоплює соціологію, японську, англійську, латинську мови, фізику, хімію, фізичне виховання, загальнотехнічний курс - вступ до спеціальності, механіку, електротехніку, креслення, металознавство, матеріалознавство, опір матеріалів, деталі машин; практичний курс складається з дослідження особливостей спеціальності (її місця у виробництві), оволодіння системними навичками професії - засвоюється вся сукупність родових апаратів, практики не на робочому місці. Такий принцип побудови програм враховується для будь-якого фаху. Співвідношення між головними частинами залишається незмінним. Залежно від строків підготовки змінюється лише час, що відводиться на опанування окремих тем. Відповідно у навчанні майбутніх фахівців спостерігається перевага загальноосвітньої підготовки, яка разом із загальнотехнічною охоплює приблизно половину часу.

Водночас у США, де донедавна професійна підготовка проводилась окремо від загальноосвітньої навіть у вищих навчальних закладах, виникла інша проблема - подолання вузькості такої освіти, надмірної її раціональності, що врешті-решт призвело до певного уповільнення темпів розвитку виробництва, поліпшення якості продукції тощо.

Отже, взаємозв'язок загальноосвітньої і професійної підготовки стає нагальною потребою сьогодення. При цьому слід зважати на те, що загальноосвітня підготовка забезпечує оволодіння системно-науковими принципами, діями, закономірностями, технологіями, способами дії, а також можливість їх технічного та практичного застосування.

У загальнотехнічних курсах викладають принципи устрою, дії та експлуатації техніки, функціонування технічних об'єктів.

Спеціальна підготовка передбачає опанування системою трудових дій робітника з обслуговування техніки, управління нею у процесі праці.

Розподіл предметів загального і професійно-технічного спрямування повинен бути таким: загальноосвітня підготовка створює базу для загальнотехнічної, а та, у свою чергу, для спеціальної професійно-технічної. Взаємозв'язок між ними виявляється через критерії, цільові установки й кінцеві результати. Загальноосвітня підготовка має орієнтуватися на конкретну професійну підготовку молоді, тільки тоді вона буде мати реальний зміст.

У свою чергу професійна підготовка стає якіснішою, якщо забезпечує широту знань, їх політехнічність, оволодіння узагальненими уміннями і навичками.

Взаємозв'язок між загальноосвітньою і професійною підготовкою виявляється також у тому, що дисципліни, які входять до цих напрямів, вивчаються в єдності, доповнюючи та уточнюючи одна одну. Для того, щоб цей зв'язок якомога краще усвідомлювався студентами, необхідна ретельна узгодженість навчальних планів і програм, де б передбачалося вивчення міжпредметних зв'язків шляхом вивчення споріднених тем у близьких часових проміжках. Взаємозв'язок професійної та загальноосвітньої підготовки в аспекті культурологічної парадигми створює передумови для взаємозбагачення природничо-наукової та гуманітарної культур, що забезпечує майбутньому фахівцю формування цілісної картини світу з погляду сучасної науки; закладає наукову основу для оцінювання професійної діяльності; сприяє творчому розвитку особистості й проектування нею програми реалізації своєї індивідуальності. Особливо це стосується вищої професійної освіти, яка повинна забезпечити майбутнім фахівцям фундаментальні предметні знання, розвиток необхідних умінь і навичок, а також спрямовувати студентів на розвиток професійної творчості та потреби самоосвіти. Всі ці завдання зумовлюють зміни цілей, принципів, змісту, методів, форм та засобів навчання як у загальноосвітній, так і професійно-технічній підготовці.

Серед усієї сукупності принципів, що забезпечують необхідний взаємозв'язок, необхідно виокремити системотвірний, яким є принцип професійної доцільності та політехнізму. Дослідження, проведені у 80-х роках XX ст., довели, що повна реалізація цього принципу під час загальноосвітньої підготовки повністю забезпечує взаємозв'язок предметів цього циклу зі спеціальними дисциплінами.

Водночас зворотний зв'язок професійно-технічної підготовки із загальноосвітніми предметами забезпечується шляхом реалізації принципів опори на загальноосвітні знання, професійного політехнізму, випереджального формування професійно значущих особистісних якостей майбутніх фахівців, єдності виховання і навчання у процесі професійно-продуктивної праці. Зазначені принципи окреслюють шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу в закладах професійної освіти, враховуючи проблему взаємозв'язку загальноосвітньої та професійно-технічної підготовки.

По-перше, це вдосконалення процесу навчання шляхом перетворення, перебудови змісту усталених, традиційних компонентів, що, у свою чергу, потребує застосування нових методів і форм навчання. В межах культурологічної парадигми зміст навчання, форми, методи розглядаються з позицій прилучення майбутнього фахівця до високої культури праці, усвідомлення передового світового досвіду, підвищення загальної культури, культури спілкування, побуту тощо. Зазначений підхід визначає основний напрям перебудови професійної освіти і стосується всіх професійних закладів від ПТУ до ВНЗ.

Другий напрям передбачає структурну перебудову, переведення змісту, методів і форм з одного циклу дисциплін до іншого, з теорії в практику і навпаки. Взаємодія двох зазначених видів підготовки при цьому стає активнішою. Але цей напрям більш локальний, зі своєю специфікою в кожному окремому професійному закладі з урахуванням його специфіки.

Третій напрям - укрупнення дидактичних одиниць та створення принципово нових дидактичних засобів, методів, форм навчання, перебудова змісту навчання на основі особистісно-орієнтованого підходу. Цей напрям стосується кожного предмета, що вивчається у професійних навчальних закладах на рівні загальної дидактики та методики викладання конкретних дисциплін.

Цілком природно, що використання всіх зазначених напрямів дає змогу найбільш повно забезпечувати необхідний взаємозв'язок загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки, який при цьому набуває рис синергетичності, оскільки є діалектична єдність між цими двома утвореннями, протилежний зворотний зв'язок (збільшення обсягу одного з видів підготовки неодмінно зменшує обсяг іншого), протилежна спрямованість (загальноосвітня підготовка якомога більшого обсягу з різних галузей наук; професійна - поглиблена спеціалізація, прагматизм, необхідне коло знань, умінь, навичок щодо конкретної спеціальності). Отже, елементи цього складного утворення хоч і мають різні властивості, але особливості їх взаємодії можна визначати як узгоджені, когерентні. Ці дві характеристики - нелінійність і когерентність - притаманні процесам самоорганізації й утворюють складну нелінійну систему, залежність між компонентами якої може призводити до "стрибка", котрий якісно перетворює цю систему, прискорюючи процес и розвитку внаслідок зростання складності. Саме такий зв'язок сприятиме формуванню принципово нової особистості майбутнього працівника, оскільки, перетворює середовище, в якому відбувається процес, створює умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. Адже зближення, переплетення загальноосвітніх та професійно-технічних знань сприяють гуманізації освіти, створюють широкий спектр напрямів, у яких особистість може реалізувати себе, формують готовність до постійних змін характеру праці, роблять людину відкритою до нових знань і способів дії, неупередженою до застосування прогресивних технологій тощо.

Під впливом взаємозв'язку загальної та професійно-технічної підготовки формується новий світогляд майбутніх фахівців, оскільки такий взаємозв'язок узгоджує знання з різних сфер життєдіяльності, різних етапів розвитку особистості, сприяє формуванню цілісної картини світу, а це, у свою чергу, визначає формування узагальненого типу мислення шляхом взаємодії теорії та практики, знань, умінь і навичок з різних галузей науки і техніки, широкого кола джерел інформації1.

Врешті-решт взаємозв'язок загальної та професійно-технічної освіти забезпечує формування професійно значущих якостей особистості студента, адже сприяє формуванню позитивного ставлення до праці загалом, до своєї професії, що стає першоджерелом становлення творчої особистості майбутнього фахівця.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >