Наочні методи навчання
Наочні методи навчання умовно можна поділити на дві великі групи: ілюстрацій і демонстрацій. Метод ілюстрацій передбачає показ студентам ілюстративних посібників: плакатів, карт, рисунків на дошці, картин, портретів учених та ін. Метод демонстрацій зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок, різних препаратів. До демонстраційних методів належить також показ кінофільмів.
Особливістю наочних методів навчання є те, що вони обов'язково тією чи іншою мірою поєднуються зі словесними. Тісний взаємозв'язок слова і наочності випливає з того, що діалектичний шлях пізнання об'єктивної реальності припускає застосування в єдності споглядання, абстрактного мислення та практики. Вчення І.П. Павлова про першу та другу сигнальні системи свідчить, що під час пізнання явищ дійсності вони повинні застосовуватися разом. Сприйняття через першу сигнальну систему має органічно поєднуватися з оперуванням словом, з активним функціонуванням другої сигнальної системи. Л.В. Занков вивчив кілька основних форм такого поєднання: за допомогою слова викладач керує спостереженням, що здійснюється студентами, а знання про вигляд предмета, його безпосередні властивості та відношення до інших предметів вони отримують від самого наочного об'єкта у процесі спостережень; за допомогою слова викладач на підставі здійсненого студентами спостереження наочних об'єктів і на базі наявних у них знань підводить їх до осмислення таких зв'язків у явищах, що не можуть бути виявлені у процесі наочного сприйняття; зведення про вигляд об'єкта, про його безпосередньо сприймані властивості і відношення з іншими об'єктами студенти одержують зі словесних повідомлень педагога, а наочні засоби є підтвердженням чи конкретизацією словесних повідомлень; відштовхуючись від здійснюваного студентами спостереження наочного об'єкта, педагог повідомляє про такі зв'язки між явищами, що безпосередньо не сприймаються студентами, або робить висновок, поєднує, узагальнює окремі дані.
Отже, є різноманітні форми зв'язку слова і наочності. Віддати окремим із них повну перевагу було б помилковим, тому що залежно від особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних засобів, а також рівня підготовленості тих, хто навчається, необхідно в конкретному випадку обирати найбільш раціональне поєднання.
Є кілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання: 1) чітке виокремлення, основного в ході показу ілюстрацій, оскільки вони часом містять і відволікаючі елементи; 2) детальне продумування пояснень (вступних, основних (по ходу показу) і заключних), необхідних для з'ясування сутності демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації; 3) залучення самих студентів до знаходження бажаної інформації в наочному посібнику чи демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.
В умовах демонстрації хімічних, фізичних та інших технічних пристроїв необхідно строго дотримуватися правил техніки безпеки, що чітко визначені відповідними інструктивними документами.
Практичні методи навчання
Практичні методи навчання охоплюють дуже широкий діапазон різних видів діяльності студентів. Під час використання практичних методів навчання застосовуються такі прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативне стимулювання, регулювання і контроль, аналіз підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, коригування навчання для повного досягнення мети.
До практичних методів теоретичного навчання професії належать вправи, у ході виконання яких студенти застосовують на практиці отримані ними знання. Основна мета вправ, що застосовуються у процесі вивчення спеціальних предметів, - формування у студентів уміння практично використовувати набуті знання. Вправи є також ефективним способом закріплення й удосконалення їх знань і вмінь.
Усю різноманітність вправ можна поділити на два основні типи: репродуктивні і творчі. Виокремлення цих типів вправ має певною мірою умовний характер, тому що в будь-якій вправі поєднані репродуктивні та продуктивні компоненти.
Репродуктивні вправи. Характерною їх ознакою є обмеженість заданого змісту галузі застосування знань. Це переважно задачі на визначення, розуміння і вираження змісту, зрозумілого в заданому об'єкті. Одним із характерних типів таких вправ є вивчення устаткування, матеріалів, інструментів, пристроїв тощо, проведене у формі виконання письмових завдань, коли студент за малюнком (схемою) зображеного предмета (загального вигляду верстата, механізму, приладу, апарата) повинен вказати призначення, назву, розташування окремих його вузлів, деталей тощо. Типовим видом репродуктивних вправ є розбір і виконання креслень, схем, графіків, діаграм та ін.
Творчі вправи. Виконуючи вправи такого типу, студенти комбінують набуті знання й уміння, вчаться самостійно знаходити оригінальні рішення поставлених завдань, способи дії, здобувають уміння вирішувати суб'єктивно нові для них проблеми пізнавального і практичного характеру. Такі вміння формуються, зокрема під час проведення вправ із систематизації. При цьому студенти розподіляють досліджувані предмети, явища, властивості, способи тощо за групами та підгрупами, класифікують їх, порівнюють залежно від видових ознак. Однією з типових творчих вправ є розв'язання продуктивних задач: на вибір (інструментів, пристосувань, способів обробки, настроювання тощо); порівняння й оцінювання (способів виконання робіт, ефективності застосування інструментів, приладів, процесів); визначення залежностей (властивостей, технічних вимог, зв'язків між явищами тощо); на пояснення різних технічних явищ і процесів.
Лабораторні експерименти. Іншу значну групу практичних методів теоретичного професійного навчання становлять лабораторні експерименти. У професійному навчанні лабораторно-практичні роботи займають проміжну позицію між теоретичним та виробничим навчанням і стають одним із важливих засобів поєднання теорії та практики. При цьому, з одного боку, закріплюються й удосконалюються знання студентів, з іншого - в них формуються професійні вміння, які в подальшому застосовуються у процесі виробничого навчання.
Практичні методи застосовуються в тісному поєднанні зі словесними та наочними методами навчання, тому що виконанню практичної роботи має передувати інструктивне пояснення педагога. Словесні пояснення та показ ілюстрацій зазвичай супроводжують і сам процес виконання роботи, а також її аналіз, що найбільш доречно зробити при особистому контакті зі студентами.