Допит експертів
Дослідження висновку експерта у судовому засіданні істотно відрізняється від дослідження інших видів доказів. Висновок експерта є одним із джерел доказів. Оскільки висновок не має наперед встановленої сили, то підлягає обов'язковій оцінці суб'єктами доказування. "Метою оцінки є встановлення можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів"[1].
Насамперед ст. 189 ЦПК визначає, що висновок експерта оголошується у судовому засіданні. Для роз'яснення та доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на запитання осіб, які беруть участь у справі. Ставити експерту питання суд має право тільки після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
Зазвичай суди порушують цей порядок і самі спочатку допитують експерта з тих чи інших обставин, перебираючи на себе інквізиційні функції суб'єкта доказування. Звичайно, особи, які беруть участь у справі, вправі заявити свою незгоду з діями головуючого, створюючи певну конфліктну ситуацію. Тому здебільшого сторони, їхні адвокати на це не йдуть.
При допиті експерти з'ясовують дотримання процесуального порядку одержання (виявлення, фіксації, вилучення, упаковки) досліджуваних речових доказів, документів, зразків. Порушення порядку вилучення досліджуваних об'єктів і добору зразків може викликати сумніви у допустимості висновку експерта, оскільки є непевними належність таких об'єктів до розслідуваної події та походження зразків від конкретного об'єкта, що перевіряється.
Неабиякі труднощі викликає оцінювання достовірності висновку експерта. її прийнято розглядати з формального та змістового боку. Формальний бік полягає в аналізі поданого на дослідження матеріалу; вихідних даних, одержаних особами, які призначили експертизу; відповідності за кількістю та повнотою відповідей експерта поставленим питанням; береться до уваги стаж роботи експерта, його науковий ступінь тощо. Змістовий бік оцінки достовірності висновку експерта містить дослідження компетентності експерта; наукової обґрунтованості застосованих засобів і методів; рівня застосованих методик з точки зору сучасних досягнень науки і техніки; логічності умовиводів експерта; повноти і ґрунтовності проведеного дослідження; правильності виведених експертом ознак і переконливості обґрунтування переваги тотожних ознак над розбіжностями; відповідності даних, одержаних під час дослідження й описаних у дослідницькій частині висновку, підсумковому висновку[2].
Для вирішення справи найбільшу цінність мають однозначно позитивні або негативні висновки, якими встановлюється наявність або відсутність певних фактів.
Для роз'яснення і доповнення висновку експерту ставлять запитання. Коментована стаття встановлює послідовний і логічний порядок запитань, за яким першою ставить запитання особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання позивач і його представник.
Суду варто звикати до нової ролі, яка спирається на європейський правовий досвід. Суд має відігравати у процесі дещо пасивну роль, він меншою мірою суб'єкт судового слідства, ніж це було за Кодексом 1964 р. Його завдання - організувати такий "процес, в якому особам, які беруть участь у справі, були б створені всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав"[3]. Саме тому коментована стаття передбачає, що суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
Новий ЦПК, встановлюючи такий порядок, по суті робить неодмінною участь у процесі кваліфікованих представників (адвокатів, юрисконсультів тощо). Проте практика засвідчує, що не у кожній справі беруть участь адвокати, юрисконсульти. А це неминуче змусить суд бути активнішим, ніж це закладено у Кодексі, а нерідко і відступати від ролі пасивного спостерігача, якого переконують в істинності фактів, що ним розглядаються[4]. Якщо у справі беруть участь сторони, які не мають юридичної підготовки, не володіють відповідним арсеналом доказування, методиками допиту свідків і експертів, то процесуальна активність суду неминуче зростатиме.
Якщо експерт виклав письмово і підписав роз'яснення та доповнення до висновку, то їх приєднують до справи. Такі доповнення і роз'яснення мають бути оголошені судом чи експертом.
- [1] Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В. Г. Гончаренка. - К., 2005. -С. 376.
- [2] Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В. Г. Гончаренка. - К., 2005. -С. 377.
- [3] Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. - Харків, 2005. -С. 221.
- [4] Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процесу. - М.: ВЮЗИ, 1950.-С. 99-100.
