Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

"Визнання - це надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення вітчизняного суду, яке не вимагає застосування примусових заходів на захист і поновлення порушеного права ". Конвенцією держав - учасниць СНД (ст. 55) передбачено, що рішення іноземного суду немайнового характеру, які не підлягають примусовому виконанню, ухвалені судом кожної договірної сторони, після набрання ними чинності визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було ухвалено рішення, що набрало чинності, або якщо згідно з даною Конвенцією, а у не передбачених нею випадках - із законодавством договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції її установ юстиції.

Ст. 399 ЦПК передбачає можливість визнання рішення іноземного суду в Україні, якщо таке визнання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленість ad hoc (тобто для цього випадку) з іноземною державою (про принцип взаємності див. також коментар до ст. 390 ЦПК).

Ст. 400 про порядок подання клопотання про визнання рішення відсилає до статей 392-394 ЦПК (див. коментар до ст. 392-394). До клопотання додається засвідчена у встановленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання. Як правило, належно засвідченою копією є копія, засвідчена судом, який розглядав справу, або в деяких випадках копія, засвідчена нотаріально та легалізована компетентним органом України. Якщо в самому рішенні іноземного суду не зазначено, що воно набрало чинності, то додається офіційний документ про те, що рішення набрало чинності. До клопотання додається також засвідчений у встановленому порядку переклад документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою.

Ст. 401 ЦПК визначає, які дії має вчинити суд у разі надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому в місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після перебігу зазначеного строку, незалежно від того, було чи не було подане заперечення, суддя постановляє ухвалу про час і місце розгляду клопотання і повідомляє заінтересованих осіб письмово не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду. За наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання суддя здійснює одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин стягувача або боржника, або їх представників не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо тільки однією зі сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду. За результатами розгляду справи суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову в задоволенні клопотання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 ЦПК (див. коментар до ст. 396).

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом.