Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

"КУЛЬТУРА АНТИЧНОСТІ" ЯК ПРЕДМЕТ І ГАЛУЗЬ ГУМАНІТАРНИХ ЗНАНЬ

Історія людства поділяється на ряд етапів, періодів чи епох. А цивілізаційний розвиток людської історії розпочинається з періоду стародавнього світу, найважливішу роль у якому відіграла антична цивілізація. Її прийнято поділяти умовно на два етапи: 1) культура Стародавньої Греції; 2) культура Стародавнього Риму.

Антична цивілізація розпочинається грецькою історією, що заклала основи для розвитку інших, більш пізніх суспільних систем. У процесі цивілізаційного поступу людства різні народи робили свій внесок у розвиток суспільно-економічних і культурно-політичних відносин, але саме грекам усі, без винятку, віддають пріоритети. Саме в галузі культури греки досягли неперевершених успіхів і суттєво вплинули на розвиток світової цивілізації. Грецькі мислителі, художники, скульптори, оратори і вчені у своїх творіннях, які й досі приносять нам естетичну насолоду і певною мірою зберігають значення норми й недосяжного зразка, відобразили боротьбу думки, пристрасті та ідеали своєї епохи. Г. Ф. Гегель наголошував: "Мені здається, що я ніскільки не перебільшу, якщо скажу, що той, хто не знав творів стародавніх, жив, не знаючи красоти". Ці досягнення давньогрецької культури збагатили світовий історичний процес, стали фундаментом для подальшого розвитку людства, бо "без того фундаменту, який був закладений Грецією і Римом, не було б і сучасної Європи".

У філософії, говорив відомий історик Ф. Енгельс, як і в інших галузях, ми повинні знову і знову звертатися "до досягнень того маленького народу, універсальна обдарованість і діяльність якого забезпечили йому в історії розвитку людства місце, на яке не може претендувати жоден інший народ".

Коли милуєшся гармонійними формами храму Посейдона, оспіваного Дж. Байроном, коли читаєш текст афінського закону, який забороняє

Храм Посейдона

будь-яку спробу повалення демократії і встановлення тиранії, задумуєшся, як маленький грецький народ міг створити таку визначну в історії людства культуру, яку Гегель порівнював з неповторною трояндою, яка швидко облітає, а більшість істориків називали її чудом.

Знаменно, що перелом в історії західноєвропейської культури почався з епохи Ренесансу, тобто відродження античних старожитностей. "У врятованих при загибелі Візантії рукописах, виритих із руїн Риму античних статуях перед здивованим Заходом з'явився новий світ – грецька старовина; перед її світлими образами зникли привиди Середньовіччя".

Дійсно, майстри Відродження думали, що їм під силу відродити мистецтво Античності. І вони щиро вірили в це. Невже Мікеланджело не вважав, що він наслідував видатного скульптора V ст. до н.е. Фідія? Коли Леонардо да Вінчі працював, дотримуючись точно вивірених пропорцій людського тіла, хіба не вірив він, що дотримується заповітів "Канону" аргоського скульптора і архітектора того ж V ст. до н.е. Поліклета? І що, відродили вони античне мистецтво? Ні. Вони створили свій великий і неповторний стиль, оскільки відродити минуле мистецтво так само неможливо, як не можна повернути час, що створив це мистецтво. Але ж природа нагородила майстрів Відродження геніальністю, яка до сих пір залишається загадкою для людства. І якщо уже вони не змогли відродити античне мистецтво, то це найбільш переконливе підтвердження того, що епоха Античності минула остаточно і безповоротно. Отже, Античність і надалі залишається неперевершеним етапом в історії світової культури і цивілізації.

Саме вивченню цього феномену буде присвячений наш курс "Культура Античності", розрахований на 54 години лекцій і 36 годин практичних занять, загальним обсягом 180 годин або 5 кредитів ECTS.

Він невід'ємно пов'язаний з історією античної цивілізації, в результаті розвитку якої і були створені відповідні умови для розквіту її культурної спадщини. Тому основні досягнення античної культури ми будемо розглядати у контексті становлення, розвитку, розквіту та занепаду античної цивілізації. Сама ж антична культура теж становить особливу галузь знань в історії культури світової цивілізації і в багатьох випадках визначала основні напрямки її розвитку.