КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА
Найдавнішим центром європейської цивілізації був о. Крит - природний форпост Європи, територія перехрещування торгових шляхів, місце впливу давніх цивілізацій Єгипту і Месопотамії.
Культура Криту відчула на собі вплив таких різнотипних культур, як давні річні цивілізації Близького Сходу (Єгипет, Месопотамія), з одного боку, і ранньоземлеробська культура Анатолії, Придунайської низини і Балкан- ської Греції - з другого. Проте найважливішу роль у її формуванні відіграла культура Кікладського архіпелагу, для якої були вже характерні великі укріплені поселення протоміського типу (Філокопі на о. Мелос, Халандріані на Сиросі та інші), високорозвинуте самобутнє мистецтво (знамениті кікладські мармурові ідоли), орнаментований посуд із каменю, глини і металу, мореплавство.
Час виникнення мінойської цивілізації – рубіж ІП - II тис. до н.е. або кінець епохи ранньої бронзи. До цього моменту критська культура помітно не виділялася на загальному фоні давніх культур Егейського світу. Епоха неоліту, так як і епоха ранньої бронзи (VI - Ш тис. до н.е.), були в історії Криту
Типовий критянин з печатки м. Кносс
часом поступового, відносно спокійного накопичення сил перед вирішальним стрибком на новий ступінь історичного розвитку. Що ж підготовило цей стрибок?
Острів являв собою невелику територію - 250 км уздовж і 12 - 60 км ушир. Але жителі Криту перебували у сприятливіших умовах порівняно з населенням Балканської Греції та островів Егейського моря. У східній та центральній частині Криту було достатньо родючих ґрунтів, а море захищало місцеве населення від набігів і війн, давало прожиток та служило зручним шляхом сполучення з сусідами.
Однією з умов переходу критського суспільства від родового устрою до ранньокласового був підйом виробництва, пов'язаний з початком застосування металічних знарядь. Перехід від кам'яних до мідно-бронзових знарядь праці зайняв період XXVIII - XXII ст. до н.е. До кінця цього етапу всередині родових общин пройшло виділення окремих сімей, розклад родової власності і заміна її індивідуальною власністю членів роду. Яскравим прикладом розвитку приватної власності було використання з середини ІII тис. до н.е. кам'яних печаток, прикрашених простими піктограмами (частіше зображенням людської фігури). З маси родових общинників виділяється багата знать, яка носить дорогі золоті прикраси у вигляді листків, підвісок, невеликих діадем, також намиста з гірського кришталю, сердоліку, фаянсу.
Однак, незважаючи на зростаюче соціальне розшарування, у релігійному світогляді критян тривалий час зберігаються уявлення, пов'язані з родовими традиціями: для поховання членів одного роду будували або прямокутні з декількома приміщеннями, або круглі гробниці з товстими стінами (від 1,5 до 2,5 м), діаметром від 3 до 14 м, складеними з грубо тесаних каменів на глиняній обмазці, у яких містилося по декілька сотень покійників.
Розвиток майнової та соціальної нерівності призводив до послаблення кровноспоріднених зв'язків (у XIX - XVIII ст. до н.е. набули поширення індивідуальні поховання), виникнення нових форм залежності (рабство). У виробництві панівною все ж таки залишалася праця вільних селян і ремісників. Про розвиток сільського господарства Криту відомо дуже мало. Жителі острова вирощували пшеницю, ячмінь, маслини, шафран (приправа і барвник), розводили сади та виноградники. Важливе місце у житті критян займало тваринництво - зображення корів, овець і кіз часто зустрічаються на предметах мистецтва того часу. Знать володіла стадами чисельністю 100 - 150 голів овець.
Досить розвиненим було у критян ремісниче виробництво. Уже близько XXIII ст. до н.е. вони користувалися гончарним кругом (тонкостінний парадний посуд, теракотові статуетки богинь, богів, людей і тварин). На високому
Критські раби
Бронзові кинджали
рівні були металообробка (кинджали, мечі, сокири, ножі, наконечники списів з бронзи), ювелірна справа (витончені прикраси у вигляді золотих квітів, комах). Критяни володіли технікою емалі настільки, що перевершували єгипетських ювелірів.
Значно ускладнилася будівельна справа. Критяни мурували будинки з середнього і дрібного грубо тесаного каменю, щільно укладеного і скріпленого глиною. Для кладки стін використовувалася цегла-сирець. Але найяскравішим свідченням майстерності критських будівельників були палаци у Кноссі, Фесті, Маяли і Като Закро, споруджені близько 2000 р. до н.е. з тесаного каменю. Кносський палац являв собою простору майже прямокутну будівлю, композиційним центром якої був прямокутний внутрішній двір (60 × 30 м). Численні приміщення розміщувалися в палаці - житлові кімнати, сторожові башти, склади, комори, світлові колодязі між приміщеннями, коридори, портики і т.п. Критські будівельники використовували колони, що дозволяло їм покривати дахом великі площі. У палацах була проведена система труб з обпаленої глини, що забезпечувало стік забрудненої води (каналізація). На відміну від будинків знаті, стіни яких покривали штукатуркою (часто червоною), житла басилеїв розписувалися різноманітними фресками. Наприклад, на шматкові штукатурки з Кносського палацу XX - XVIII ст. до н.е. зображена фігура мавпи, яка збирає квіти шафрану.
Зростаючі багатства критських царів свідчили про посилення їхньої влади. У Малліївському палаці було знайдено царську зброю: бронзовий меч завдовжки 1 метр з руків'ям зі слонової кістки, прикрашеним золотом і увінчаним кришталевою головкою; кинджал із золотим держаком; полірована кам'яна сокира, розкішно орнаментована спіральним візерунком. Один бік її мав вигляд голови і передніх лап леопарда. Така зброя, очевидно, була знаком царського сану.
Постає питання, ким створена висока критська культура? Найвірогідніше, що критяни – одне з елліністичних племен. На користь цієї точки зору говорить
План Кносського палацу
згадування критян в "Одіссеї" серед еллінів. У 175 - 177 віршах XIX пісні "етеокритяни" (справжні критяни) перераховані поряд з іншими грецькими племенами - дорійцями і ахейцями. Грецькі історики Фукідід і Діодор також вважали критян еллінами. Антична традиція підтверджується і сучасними дослідниками-філологами, які доводять, що давні написи Криту, складені з допомогою так званого лінійного письма "А", були виконані на одному з ранніх діалектів грецької мови. Відокремленість критян можна пояснити тим, що племена, які населяли Крит, дуже рано відділилися від інших еллінів і, близько спілкуючись з народами Єгипту та інших країн Переднього Сходу, перебували до певної міри під їхнім впливом. Однак у першій половині XVII ст. до н.е. на Криті пройшли події, в результаті яких були зруйновані царські палаци. Частина дослідників причиною цієї катастрофи називає сильний землетрус, що супроводжувався пожежею, інші - міжусобні війни критських царств. Що сталося насправді, нам невідомо.
Царські палаци були досить швидко відбудовані, і розпочався період розквіту критської цивілізації, об'єднаної під владою кносського царя Міноса. Греки називали палац Міноса "лабіринтом". У міфах лабіринт описувався як величезний будинок з численними кімнатами і коридорами, з яких без сторонньої допомоги людина не могла вибратися. У глибині лабіринту жив Мінотавр ("людина-бик"), який з'явився від зв'язку дружини Міноса Пасифайї з биком, якого подарував бог морів Посейдон. Підвладні народи присилали щорічно найвродливіших юнаків у жертву Мінотавру, поки він не був убитий легендарним афінським героєм Тесеєм. Але з часом лабіринт був знайдений в іншому місті, а А. Еванс розкопав Кносський палац, який являв собою цілий комплекс будівель загальною площею від 10 до 16 тис. км2 з 300 приміщень найрізноманітнішого характеру і призначення.
Основу могутності і впливу кносського царя і його держави становило море. Як повідомляє Фукідід, це був період "таласократії", тобто панування на морях [Історія. І, 8]. Крит підкоряє своїй владі деякі острови Егейського моря, населені пункти на Малоазійському та Балканському узбережжях, у т.ч. в Аттиці.
Фукідід пише: "Мінос раніше за всіх тих, про кого ми знаємо за переказами, створив собі флот, заволодів кращою частиною моря, яке називається нині Єгейським, і став правити Кікладськими островами. Коли закладалася морська могутність Міноса, то морські зв'язки стали для всіх безпечнішими, розбій-
Колони Кносського палацу
Кораблі Криту (зображення на печатках)
ники були випроваджені ним з островів, більшість з яких він заселив жителями" [Історія. І, 9].
Оволодівши Кікладами, Мінос поставив управляти ними своїх синів. Очевидно, він не допускав до управління важливими заморськими володіннями представників інших аристократичних родів. Розростання царської сім'ї призвело до того, що всі володіння кносських династій на Криті були вже роздані в управління їхнім родичам.
Здійснити панування над Кікладськими островами можна було лише за наявності великого боєздатного і добре спорядженого флоту. На печатках зображені багатовеслові кораблі з високим носом і важким кілем. На початку 1970-х pp. в Акротирі на Фері було розкопано "Західний будинок", одна з кімнат якого була прикрашена мініатюрними фресками. На них чітко видно різні типи кораблів. Так, сім військових кораблів дивують складністю свого спорядження та витонченістю видовжених корпусів. Поряд з ними - невеликі кораблі і навіть прості човни з двома веслувальниками.
Кносський палац з його настінними фігурами відображає величезну розкіш знаті. Своїм зовнішнім виглядом він більш за все нагадував пишні театральні декорації під відкритим небом: вигадливі портики з колонами, широкі кам'яні сходинки відкритих терас, численні балкони і лоджії, різьблені кам'яні прикраси на дахах, яскраві фрески тощо. Центральний двір був вибрукуваний великими гіпсовими плитами і використовувався не для господарських потреб, а для культових цілей. Можливо, саме тут влаштовувалися знамениті ігри з биками. Кносський палац неодноразово доводилося відновлювати після сильних землетрусів. Нові приміщення прибудовувалися до старих. Окремі будівлі і групи будинків поступово зливалися в єдиний житловий масив. Палац був забезпечений усім необхідним. Будівельники створили водопровід (керамічні труби завдовжки 0,75 м, проведені на відстані 10 км від Кносса) і каналізацію (греки і в V ст. до н.е. ще не знали туалетів з водою). Добре була продумана і система вентиляції та освітлення. Вся товщина будівлі була прорізана зверху вниз спеціальними світловими шахтами, по яких сонячні промені і повітря надхо
Басейн для миття ніг у Кноссі
Фрески із зображенням кораблів з о. Фера
дили на нижні поверхи палацу (греки ще в V ст. до н.е. жили у напівтемних будинках без ванн).
Значну частину нижнього, цокольного, поверху палацу займали комори для збереження їстівних припасів. У західній частині палацу зберігся довгий коридор, що прорізав усе це крило по прямій лінії з півночі на південь.
По обидва боки від нього розміщувалися щільно одна до одної вузькі видовжені камери, в яких стояли великі посудини-піфоси з випуклим рельєфом на стінках. У них зберігалися вино, оливкова олія та інші продукти. У підлозі комірок облаштовувалися викладені каменем і перекриті зверху кам'яними плитками ями, в які засипали зерно. Приблизні підрахунки показують, що запасів продовольства вистачило б мешканцям палацу на багато років.
Значного рівня розвитку у Критській державі досягли землеробство, ремесло і торгівля. Критяни створили багато сільських поселень на пустельних територіях. Праця землеробів вважалася почесною на Криті. На кам'яних посудинах збереглися зображення груп селян з вилами на плечах, які йдуть по чотири в ряд і співають під акомпанемент музиканта. Напевно, художник намалював релігійну процесію під час сільськогосподарського свята.
Пишні палаци царів, незліченні багатства, атмосфера комфорту і достатку - все це було створено працею багатьох тисяч простих людей, уявлення про життя яких дають матеріали масових поховань і сільських святилищ. Останні звично розміщувалися десь у глухих гірських закутках: печерах і вершинах гір. Примітивний інвентар цих поховань свідчить про низький життєвий рівень критського села.
Основна маса населення острова проживала в невеликих селах, розкиданих полями і пагорбами на околицях палаців. Типовий приклад такого поселення - Гурнія, розміщена у північно-східній частині Криту на невеликому пагорбі поблизу моря. Його площа - всього 1,5 га і складалася з декількох десятків будинків, розміщених дуже компактно та згрупованих в окремі квартали (так звана конгломератна забудова). У Гурнії було три головні вулиці, що йшли колом схилами пагорба. Між ними розміщувалися провулки або східчасті стежки, вимощені камінням. Розміри будівель - не більші 50 м2, а конструкція їх дуже примітивна: нижня частина викладена камінням, скріпленим глиною, а верхня – необпаленою цеглою. Вікна і двері виготовлялися з дерева. Деякі будинки міс
Хід женців
Піфоси для зберігання зерна та інших продуктів
тили господарські приміщення: комори з піфосами; преси для виготовлення вина і олії. Поселення мало декілька ремісничих майстерень, серед них З кузні і гончарна майстерня, продукція яких була розрахована на місцевих споживачів. У центрі поселення розташовувалося житло місцевого правителя, поряд із яким був облаштований відкритий майданчик для зборів і різного роду культових церемоній та вистав. Саме житло правителя, як і все поселення, не мали ніяких укріплень.
Можна припустити, що землероби Криту обкладалися натуральними і трудовими повинностями. Вони доставляли до палацу худобу, зерно, олію, вино й інші продукти, що фіксувалися палацовими адміністраторами на глиняних табличках, здавалися в палацові комори, де накопичувалися матеріальні цінності на випадок голоду. За їхній рахунок забезпечувалося харчування ремісників, які працювали на державу. Надлишок ішов на продаж у далекі заморські країни: Єгипет, Сирію, Кіпр, де вимінювався на золото і мідь, слонову кістку і пурпур, рідкісні породи дерева і каміння.
Розвиненим на Криті було і ремісниче господарство. Під час розкопок Кносського палацу було знайдено різноманітні твори мистецтва і художнього ремесла. Серед них – розкішні вази, прикрашені зображеннями восьминогів та інших морських тварин, священні посудини з каменю (ри- тони) у вигляді голови бика, прекрасні фаянсові статуетки, ювелірні вироби тонкої роботи, в тому числі золоті обручки і різні печатки з дорогоцінного каміння. Бронза стала основним матеріалом для виготовлення зброї і знарядь праці, які постійно вдосконалювалися. Наприклад, у XVI - XV ст. до н.е. критяни користувалися бронзовими пилами завдовжки 1,6 метра з дрібними зубцями.
Яскравим свідченням збільшення товарів для обміну було використання бронзи для загального еквіваленту, тобто вагових металічних грошей. У деяких місцях на Криті були знайдені злитки вагою близько 29 кг. Таку ж вагу мала знайдена в Кноссі гиря з пурпурового гіпсу.
Об'єктами критської торгівлі були предмети розкоші (слонова кістка, ароматні речовини), метали, ремісничі вироби, риба. В Єгипті критяни закуповували сухі овочі, олію, вироби з кольорового скла. З о. Кіпр вивозили мідь, обмінюючи її на предмети власного ремісничого виробництва.
Хоча основну масу населення критського суспільства складали вільні землероби і ремісники, їхній склад не був однорідним. Поява приватної власності на землю привела до утворення великих володінь не лише у царя і знаті, але й в окремих багачів.
Палацове господарство обслуговувалося великою кількістю ремісників, підсобників і слуг (усі зазначені в іменних списках на глиняних табличках, знайдених при розкопках палаців). Тому переважна більшість творів мистецтва була створена в самому палаці, де працювали ювеліри, гончарі, ху-
Ваза з Кносса
Критські придворні дами
дожники і т.п. Особливої уваги заслуговує настінний живопис, який зображує сцени з життя рослин, птахів, морських тварин. На інших фресках - самі жителі о. Крит: стрункі загорілі чоловіки з довгим чорним волоссям, укладеним локонами, з тонкою осиною талією і широкими плечима, жінки у великих колоподібних спідницях з багатьма оборками і в тісно затягнутих корсажах, що залишали груди повністю відкритими. Жіночий костюм вражає більше, ніж усе мистецтво в цілому. Це прекрасно розроблений крій, який підкреслює всі характерні особливості жіночої фігури: пишні груди, тонка талія, округлі широкі стегна. Розкішне розпущене волосся критянок підтримувала дорогоцінна діадема або вінок. На більшості зображень жінок вузький ліф плаття (верхня частина) залишав груди повністю оголеними. Одежа чоловіків значно простіша. Найчастіше вона складалася з однієї пов'язки на стегнах, зате на голові у них був убір з пташиного пір'я, а на шиї і руках – золоті браслети і намиста. Люди, зображені на фресках, беруть участь у складних і не зовсім зрозумілих церемоніях. Одні поважно крокують в урочистих процесіях і несуть на витягнутих руках священні посудини для богів, інші плавно кружляють у танці навколо священного дерева, треті уважно спостерігають за обрядами з "театральної площі". Критські художники чудово володіли мистецтвом передачі рухів людей і тварин. Зразком можуть служити прекрасні фрески, де відтворені так звані "ігри з биком" (релігійний ритуал, пов'язаний з культом бога-бика).
Сцени тавромахії, мабуть, єдина тривожна нотка в мінойському мистецтві, яке в цілому відзначалося дивовижною життєрадісністю і безтурботністю. Йому абсолютно чужі жорстокі криваві сцени війни і полювання, такі популярні в мистецтві країн Близького Сходу і материкової Греції. Життя мінойської знаті протікало без хвилювань і тривог, у радісній атмосфері майже безперервних святкувань і барвистих вистав. Війна і пов'язана з нею не-
Тавромахія
Цар-жрець
безпека не займали в ній скільки-небудь значного місця. Та це й не дивно, бо Крит був надійно захищений від зовнішнього світу водами Середземного моря. У найближчих околицях острова не було в ті часи жодної морської держави, і його жителі могли відчувати себе в повній безпеці. Лише так можна пояснити парадоксальний факт: усі критські палаци впродовж усієї своєї історії залишалися неукріпленими. Хоча на критян чекали інші небезпеки – не завжди прихильною до жителів острова була природа (часті землетруси, морські шторми, проливні дощі тощо).
На Криті існувала особлива форма царської влади, відома під назвою "теократія" (світська і духовна влада належить одній людині). Особа царя вважалася священною і недоторканною. Він був жерцем, особою, наділеною божою благодаттю (раз у 10 років спілкувався з головним божеством і отримував від нього благодать на наступне десятиріччя). Можливо, тому серед творів мінойського мистецтва немає зображення царської персони.
Святая святих Кносського палацу - тронний зал царя. Перш ніж потрапити до нього, відвідувачі проходили через вестибюль, де стояла велика порфирова чаша для ритуального вмивання: щоб з'явитися перед "царські очі", потрібно було попередньо змити з себе все погане. Сама тронна зала являла собою прямокутну кімнату. Навпроти входу стояло гіпсове крісло з високою хвилястою спинкою - царський трон, а вздовж стін - облицьовані туфом лавиці, на яких сиділи царські радники, вищі жерці і сановники Кносса. Стіни тронного залу розписані яскравими фресками із зображенням грифонів - фантастичних чудовиськ із пташиною головою на левовому тулубі Грифони лежать в урочистих завмерлих позах з обох боків трону, оберігаючи владику Криту від усіляких бід та незгод.
Цар мав також функції судді і володів законодавчою владою. Символом його влади була подвійна сокира - лабрис. Звідси походить і назва "лабіринт" – будинок подвійної сокири.
Сама ж держава складала-
Тронний зал Кносського палацу
ся з областей, якими управляли царські намісники (nacipeee) разом із родами старійшин (керосіями). Заморськими територіями управляли місцеві правителі, які сплачували Критові данину (згідно з переказами, відправка з Аттики кількох юнаків і дівчат Мінотавру).
Варто відзначити також особливе становище жінки у критському суспільстві. Вона користувалася значно більшою повагою і свободою, ніж гречанка V ст. до н.е. Жінкам дозволялося займатися різними ремеслами. Вони мали право вибирати собі послідовно по декілька чоловіків.
У середині XV ст. до н.е. великі міста Криту, в т.ч. Кносс, були зруйновані. Існує декілька версій цієї катастрофи:
- - Грецький археолог С. Маринатос передбачає падіння критської могутності внаслідок виверження вулкана на о. Фера (сучас. о. Санторин) у південній частині Егейського моря.
- - Загибель критської цивілізації пов'язується із завоюванням острова ахейцями у середині XV ст. до н.е., які жили на півдні Балкан, хоча конкретних свідчень про війни о. Крит з ахейцями немає.
- - Версія, яка намагається примирити попередні точки зору: ахейське завоювання о. Крит розпочалося після вулканічної катастрофи. У результаті цього острів став частиною ахейської Еллади.
Жителі о. Крит створили досить розвинену культуру. Уже наприкінці III тис. до н.е. критяни широко користувалися системою піктографічного письма (малюнки). Знаки критського письма досить чіткі. Ясно передають зображення як предметів (дерево, тризуб, подвійна сокира), так і фігур тварин і людей. Поступово піктографічне письмо розвинулося в ідеографічне, при якому знаки означали не конкретні предмети, а поняття. У XVIII - XVII ст. до н.е. критяни удосконалили писемність і перейшли до системи складового письма (лінійного), у якому кожний знак означав певний склад. Лінійне письмо "А" включало близько 1/3 знаків ідеографічної писемності. У середині XV ст. на Криті і в Південній Греції поширилося більш досконале лінійне письмо "Б", що зберегло 50% знаків письма "А". Знаки у критському письмі завжди писалися зліва направо, причому акуратно дотримувалися рядків і відокремлювали слова. Система лічби у критян була досить розвиненою, вони знали не лише арифметичні дії, але й обчислення відсотків.
Острів Санторин
Лінійне письмо "А"
Критські написи збереглися на різних предметах – на печатках, пломбах, посуді, жертовниках, каменях і т.п. Але найбільше написів збереглося на глиняних табличках, на яких писали гострим предметом по сирій глині. Писали критяни і чорнилом.
Переважна більшість знаків лінійного письма "Б" була прочитана завдяки працям чеського вченого Б. Грозного, болгарського історика В. Георгієва, американки А. Кобер і особливо англійських учених М. Вентріса та його співробітника Дж. Чарвіка. Мова лінійного письма "Б" була одним з давніх грецьких діалектів.
Хоча релігійні переконання критян протягом ПІ – II тис. до н.е. зазнали незначних змін, вони були досить оригінальними. Для того, щоб захистити себе від стихійних лих (особливо землетрусів), жителі Криту зверталися за допомогою до своїх численних богів. Центральною фігурою мінойського пантеону було жіноче божество - Велика богиня, Мати - дарувальниця життя, покровителька людей, тварин і рослин. У творіннях критського мистецтва (статуетки і печатки) богиня представлена у різних втіленнях. Ми бачимо її то грізною володаркою диких звірів, то доброзичливою покровителькою гір та лісів зі всіма їх мешканцями, то покровителькою рослинності, перш за все хлібних злаків і плодових дерев, то лиховісною царицею підземного світу, яка тримає в руках змій. Досить часто Велику богиню малювали разом із сином-богом, а інколи у вигляді ошатно вбраної жінки, яка тримає в обох руках по змії. Поряд з богинею, втіленням материнства і жіночості, символом вічного оновлення природи, ми знаходимо руйнівні сили природи - грізну стихію землетрусу, потужність вируючого моря. Ці жахливі явища втілювалися у свідомості мінойців в образі могутнього і лютого бога-бика. На деяких міной- ських печатках бик зображений у вигляді фантастичної істоти – людини з бичачою головою, що відразу ж нагадує грецький міф про Мінотавра.
Характерною рисою релігії критян була відсутність у них окремих храмових будівель і жерців. Релігійні обряди виконували в основному жінки або глави сімейств, а загальнодержавний культ входив у коло обов'язків царя. Своїх богів критяни вшановували у різних печерах і гротах. З по-
Богиня зі зміями в руках
Порівняльна таблиця знаків критського ідеографічного письма: 1. Ідеографічне. 2. Лінійне "А". 3. Лінійне "Б"
Лютуючий бик
Зображення поховання на глиняному саркофазі
чатком II тис. до н.е. як у великих палацах, так і в приватних будинках влаштовувалися святилища, які мали вигляд великих залів чи невеликих приміщень з колонами. У них розміщувалися як зображення Великої богині, так і пов'язані з її культом священні предмети (подвійна сокира - лабрис) та фігурки тварин і птахів - бика, змії, голуба.
Значне місце у світогляді критян займав культ мертвих - небіжчиків ховали у кам'яних гробницях, у глиняних піфосах. З середини II тис. до н.е. стали використовуватися спеціальні глиняні саркофаги, інколи навіть майстерно розписані. Разом з тілом небіжчика в могилу клали зброю, прикраси і посуд.
Таким чином, релігія відігравала важливу роль у житті мінойського суспільства, накладаючи свій відбиток на всі сфери його духовної і практичної діяльності. При розкопках Кносського палацу було знайдено величезну кількість різного роду культового начиння, в т.ч. статуетки Великої богині, священні символи у вигляді бичачих рогів чи подвійної сокири, вівтарі, столи для жертвоприношень, різноманітний посуд для ритуального обмивання і т.п. Багато приміщень палацу використовувалися як святилища - для релігійних обрядів і церемоній. Серед них крипти (тайники), у яких влаштовувалися жертвоприношення підземним богам, басейни для ритуальних обмивань, невеликі домашні каплички. Сама архітектура палацу, живопис, який прикрашав його стіни, інші твори мистецтва були наскрізь пронизані складною релігійною символікою. Це був палац, де всі жителі, включаючи самого царя, його сім'ю, придворних, виконували різні обов'язки жерців, беручи участь в обрядах, зображення яких збереглися на палацових фресках.
Світову славу Криту принесла і поліхромна кераміка (багатоколірна). До найдосконаліших видів критської кераміки належать вази стилю камарес (за назвою села, де вперше знайшли такі вази), розписані білою, червоною і рожевою фарбами по чорному
Критська поліхромна кераміка
Фреска "Збір шафрану"
фонові. Переважає в них стилізований рослинний орнамент. Цей стиль у пізньомінойський період змінився іншим видом керамічного виробництва - вазами, розписаними коричневим лаком по світлому фону. Вони прикрашалися зображеннями з морської флори і фауни – восьминогами, поліпами, морською травою.
Однією з особливостей критського образотворчого мистецтва було поєднання архітектури і живопису (фрески). Художня тематика фресок була надзвичайно різноманітною: "Дика кішка на полюванні", "Танцюристка", "Акробати", "Приборкувач бика" тощо.
Значного розвитку на о. Крит досягло музичне мистецтво і поезія. Так, критянам задовго до греків Балканського півострова були відомі такі музичні інструменти, як ліра і кіфара.
Після захоплення острова ахейцями у критській культурі сталися важливі переміни. Реалістичне мінойське мистецтво поступається місцем сухій і безжиттєвій стилізації. Традиційні для мінойського вазового живопису мотиви – рослини, квіти, восьминоги на вазах палацового стилю – перетворюються в абстрактні графічні схеми. У той же час в околицях Кносса з'являються могили, в яких пізніше знаходять різноманітні предмети озброєння: бронзові мечі, кинджали, шоломи, наконечники стріл і списів, що не було характерним для мінойських поховань. Судячи з усього, в цих могилах були поховані представники ахейської військової знаті. Сам Кносський палац було зруйновано, а від пожежі загинули прекрасні твори мінойського мистецтва. Падіння мінойської цивілізації стає незворотним процесом. Вона все більше вироджується і втрачає неповторну своєрідність. Крит перетворюється у глуху, відсталу провінцію. Головне вогнище культурного прогресу в районі Егейського басейну переміщується на північ, на територію материкової Греції, де в цей час досягла високого розвитку так звана мікенська культура.
