МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

Найважливішим центром суспільно-політичного і культурного життя Імперії було м. Рим, населення якого зросло до 1 - 1,5 млн жителів. Проте, крім Рима, значними міськими центрами стали Александрія Єгипетська з населенням 500 тис. чоловік, Антіохія на Оронті – центр управління Сирії, Ефес - політичний центр провінції Азії, Коринф - найбільше місто Греції, Карфаген - найзначніший центр Північної Африки. Як столиця, так і інші великі міста Імперії прикрашалися чудовими будівлями-храмами, палацами, базиліками, в яких намісники провінцій здійснювали свої адміністративні й судові функції, портиками для прогулянок, а також театрами, амфітеатрами, цирками.

З кінця Республіки розпочинається ера будівництва, що продовжувалася до часів падіння Імперії. Все, що було зроблено попередніми поколіннями, щодо кількості, грандіозності і блиску було незрівнянним з імператорським періодом. Будівлі імператорського періоду, які відзначалися різноманітністю і розкішшю, створювалися знаменитими архітекторами з дорогого матеріалу, переважно з мармуру, золота, разом із тим на всіх пам'ятках відбивалося наслідування греко-елліністичних часів, відчувався вплив відомих шкіл, але майже зовсім відсутні самобутність і самостійність. При Октавіані Августі столиця Імперії істотно змінила свій зовнішній вигляд. За словами Свєтонія, Октавіан сам "по праву гордився тим, що прийняв Рим цегляним, а залишив мармуровим" [Божественний Август, 28-29].

Театр Марцелла

Із будівель августівської епохи найбільшу художню цінність мають: Вівтар Миру, Вівтар Фортуни, Мавзолей-усипальниця Августа. Спорудою, що символізувала основний напрям політики Августа, був Вівтар Миру (Ara Paris), побудований між 13 і 9 pp. до н.е. Повністю він не зберігся, але були знайдені окремі його фрагменти, а також зображення на монетах. Простота і гармонія поєднувалися в пам'ятнику з масивністю. Це був простий чотирикутник, обгороджений і прикрашений орнаментами і барельєфами. Орнамент складався із стилізованого поєднання плодів і листя, що повинно було символізувати благополуччя і процвітання Італії. На одному з фризів Вівтаря Миру зображена богиня родючості з двома дітьми, яка символізує щасливу Італію, багату хлібом, вином, плодами, худобою.

Більша частина будівель споруджувалася за особисті кошти імператора або його друзів. Найвідоміші з них "Пантеон" Агриппи (перебудований Аполлодором у II ст.), громадські бані (терми) Агриппи, театр Марцелла, племінника Августа.

Тривалий час у Римі відкидали ідею будівництва постійного театру. Лише наприкінці Республіки Помпей наважився побудувати перший постійний кам'яний театр на місці дерев'яних, що зносилися після використання. Проте будівництво справжнього театру було розпочате Цезарем і завершене 11 р. до н.е. Августом, який присвятив його пам'яті покійного внука Марцелла. Театр мав діаметр 130 м, висоту ЗО м і вміщав 30 тис. глядачів.

Пантеон був споруджений Марком Випсанієм Агриппою 25 -27 pp. до н.е. і присвячувався всім богам Олімпу, тому і отримав грецьку назву. Проте до нас він дійшов у вигляді, якого набув у 118 - 125 pp. після повної перебудови Адріаном, оскільки початкова будівля Агриппи згоріла 80 р. н.е. Він мав круглу форму, складався з одного залу з циліндричними стінами і завершувався гігантським напівсферичним склепінням, вершина якого мала отвір

Пантеон Агриппи

діаметром 9 м. Діаметр залу (як і купола) 43,3 м, рівний висоті будівлі.

Зовні, перед ротондою, розміщувався традиційний портик, що складався з 16 монолітних колон з єгипетського граніту, увінчаних архітравом з написом із бронзових букв, який нагадував про засновника храму – Агриппу.

Інтер'єр Пантеону, прикрашений також і монолітними колонами з "античного жовтого" і "темно-лілового" мармуру, прекрасно зберіг до наших днів свій початковий вигляд, за винятком доданих сучасних статуй і вівтарів. Добре зберігся Пантеон завдяки перетворенню в церкву після того, як візантійський імператор Фока у 608 р. подарував його папі Боніфацію IV.

Найхарактернішим для римської архітектури початку Імперії можна вважати Мавзолей Августа, побудований за планом етруських гробниць. Проте в архітектурі панує класицизм, основою якого було наслідування грецьких зразків класичної епохи. Прикладом служить храм у галльському м. Немаусі (Німі), який виконаний у коринфському стилі і вирізняється симетрією, простотою і досконалістю деталей.

При Августі завершили реконструкцію римського Форуму, розширеного і прикрашеного новими будівлями в класичному стилі. Рішення про будівництво нового Форуму було прийняте Августом 42 р. до н.е. напередодні битви поблизу Філіпп проти вбивць Цезаря. Новий Форум повинен був стати одним із символів великої імперії, міцним фундаментом державної влади. Усі будівлі Форуму були підкреслено величними, а його замкнута форма створювала відчуття великої цілісності Головною будівлею Форуму став храм Марса, урочисто відкритий через 40 років. Перед храмом, збудованим із каррарського мармуру, височіло 8 колон і стільки ж по бокових сторонах, а фронтон храму прикрашав горельєф. У центрі горельєфа був зображений бог Марс, який спирався на спис, з одного боку від нього – Венера і Ерос, з другого - Фортуна; потім

Форум Августа. Сучасний вигляд

Мавзолей Августа в Римі

Храм Марса Месника

справа - богиня Рома і персоніфікація Тибру; зліва за Венерою - Ромул, який здійснював ауспиції за польотом птахів, і персоніфікація Палатина. У храмі були меч Цезаря і легіонерські регалії, захоплені парфянами у Красса, повернення яких домігся Август. Увесь Форум призначався для звеличування Августа і його ролі у відновлення традицій.

Тому в екседрах і під портиками були встановлені статуї героїв (Еней із сином Юлом, Ромул, цар Альба-Лонга) і видатних постатей Республіки (summi viri).

У центрі Форуму, перед храмом, височіла статуя Августа на тріумфальній колісниці. Ще одна статуя імператора заввишки 14 м була встановлена у пишно прикрашеному залі, в глибині портика ліворуч від храму.

Серед пам'яток, збудованих при Августі, варто відзначити і прекрасний храм Kacmopa і Поллукса (б р. до н.е.). Його коринфські колони - безсумнівно, також данина еллінському впливу.

У 44 р. до н.е. Август вирішив перемістити на Палатин своє житло, побудувавши храм, присвячений Аполлону і відкритий у 28 р. до н.е. З цього часу майже всі імператори жили на Палатині, який поступово перетворювався в єдине пишне житло - Палаццо (Палац), оскільки комплекс назвали, як і пагорб, - Палатіум.

Перший справжній палац побудував спадкоємець Августа Тиберій, а розширив до римського Форуму Калігула. Клавдій і Нерон збудували тут "Перехідний палац" (Domus Tvansitioria), знищений пожежею 64 р. до н.е. і більше не відновлюваний. Проте Доміціан у 81-92 pp. н.е. спорудив ще величніший палац, який став резиденцією імператорів до падіння Рима. Його тронний зал вражав: 30 × 35 м розміром, прикрашений багатьма статуями, з високим склепінням і колонами. Крім того, у палаці була базиліка, де проходили імператорські суди, лаларій (lalarium - місце проведення релігійних обрядів) і трикліній.

Колони храму Кастора і Поллукса

У 70 р., зруйнувавши "Золотий будинок" Нерона, архітектори на його місці розпочали будівництво амфітеатру Флавіїв, завершене у 80 р. Він отримав назву Колізей (вірогідніше, від лат. слова colosseus - колосальний). Вистави в новому амфітеатрі могли переглядати одночасно 50 тис. глядачів, тому, щоб не було тисняви, архітектори спроектували 80 виходів. Сама конструкція Колізею була досить простою: від сценічного майданчика у формі еліпса відходять 80 радикальних стін, що пересікаються сімома кільцевими. Ці стіни і складають каркас будівлі, на якому розміщені ряди місць для глядачів. Увійти до амфітеатру можна було через арки нижнього поверху, кожна з яких мала номер від 1 до 76. Дві арки призначалися для особливих глядачів: через одну входили державні чиновники, а через другу - імператор. Добре продумана система коридорів і східців давала змогу глядачам усього за декілька хвилин покинути Колізей. Глядачі займали місця згідно зі своїм суспільним становищем. На кам'яних лавах уціліли написи, хто і де мав сидіти. Для захисту глядачів від спекотного сонця або дощу над Колізеєм напинали величезний тент. Вірогідно, він складався з полотен, що їх канатами кріпили до щогл, розташованих по всій окружності будівлі.

Нижні ряди складалися з мармурових крісел, там сиділи тільки знатні і заможні громадяни. Верхні ряди лав робили з дерева, щоб зменшити їх масу і тиск на нижні частини будівлі.

Будували не лише громадські споруди, храми, портики, палаци, але й розкішні приватні будинки – palatio. Магнатські житла були переповнені дорогим столовим і кухонним посудом із позолоченого срібла, різноманітних ложок, сільничок, кубків, сковорідок, бокалів, канделябрів, дзеркал і найрізноманітніших бронзових, мідних і дерев'яних предметів. Найбільшою видовищністю відзначалися гемми - різні

Колізей

"Золотий будинок" Нерона

зображення на дорогоцінному камінні, - і особливо гемма Августа (gemma Augustea), яка зображувала Августа у вигляді Юпітера в оточенні богині родючості, Нептуна - бога морів, Кібели – богині землі і виробничих сил.

Оригінальною рисою римської архітектури вважають широке застосування різних видів склепінь – напівколоподібне коробове склепіння, хрестові і купольні склепіння.

Приклад такого будівельного мистецтва - Храм Миру, що виконував функції амфітеатру, який вміщував 90 тис. глядачів, мав по колу 624 м і в діаметрі 188 м.

При Траяні в Римі спорудили новий Форум, де містилася базиліка, оточена двома рядами колон, а також приміщення латинської і грецької бібліотек. Цей імператор побудував також великі терми, завершив акведук, розпочатий Нервою. Колона

Підземелля Колізею. Реконструкція

Будинок знатного римлянина

Колона Траяна на Форумі Траяна

Траяна увіковічувала пам'ять про Дакійську війну. Вона опоясувалася стрічкою з рельєфним зображенням сцен дакійського походу. Спочатку на вершині колони сидів бронзовий орел, але після смерті Траяна птаха поміняли статуєю імператора (зараз вершину колони прикрашає статуя апостола Петра. При Траяні свої шедеври створював знаменитий архітектор Аполлодор із Дамаска, який увічнив своє ім'я не лише практично реалізованими задумами, але й чудовими теоретичними творами: "Яро міст через Дунай" і "Про облогові машини". Саме він побудував величний Форум.

Великим будівничим вважають Адріана. Монументальною спорудою став і мавзолей, що в Середньовіччі служив фортецею (замок святого Ангела). Розпочатий 130 р. н.е., він складався з масивної циліндричної структури заввишки 21 м і діаметром 64 м та прямокутної огорожі, обробленої мармуром. Завершувала споруду велика квадрига із позолоченою статуєю імператора. Мавзолей закінчив

Антоній Пій і після нього, крім багатьох інших членів імператорської сім'ї, тут знайшли своє пристанище всі імператори до Каракалли, похованого тут останнім у 217 р. н.е.

Римські будівельники не знали собі рівних у світі. При будівництві мостів величезні кам'яні блоки так щільно підганялися один до одного, що для їх скріплення не потребувалося жодного вапняного розчину. Так, Пон-дю-Гар або Гардський міст проклали через річку Гар (Гардон), що протікає поблизу Німа. Довжина найдовшого, верхнього ярусу моста – 275 м, висота - близько 50 м.

Римським будівельникам належить ідея купола і аркових конструкцій. Римляни винайшли гіпокауст, першу систему

Пон-дю-Гар або Гардський міст

центрального опалення. Гаряче повітря надходило з печі, циркулювало під підлогою, проходило через глиняні труби у стінах і виходило назовні через димар. Цегляні стовпчики підтримували підлогу, а між ними циркулювало гаряче повітря.

Для полегшення входу у мавзолей з боку Марсового поля Адріан побудував на Тибрі новий міст, який на честь сім'ї назвав "Елієм".

Мистецтво римських архітекторів, розвиток інженерної думки і будівельної техніки подарували пам'яткам римської архітектури рідкісну довговічність. Адже багато храмів і театрів, мостів і доріг використовується і понині. Римська архітектура навіть у руїнах залишається одним із важливих джерел з історії античного мистецтва. Серед багатьох тодішніх пам'яток - колона на честь перемоги Марка Аврелій (161 - 180 pp.) над германцями.

У 203 р. на Форумі спорудили арку Септимія Севера (193 - 211 pp.). Її три прогони з висотою 23 м кожний не поступалися аркам попередніх імператорів; лише перевантаженість декором знижувала художню цінність пам'ятки.

Пам'ятки будівельного мистецтва створювалися не лише в центрі, але й у провінціях. Відомі, наприклад, колосальний храм Зевса Олімпійського в Афінах, побудований при Адріані, величезна бібліотека з перистилем у сто колон тощо. Багато споруд збереглося до наших днів, особливо римський театр у сучасному лівійському м. Саб- раті, залишки амфітеатрів у Вероні,

Капуї, Помпеях, Пулі, Парижі, Арлі, Африці. Ці амфітеатри будувалися з величезних кам'яних брил, скріплених залізними балками і свинцевими скріпами.

Гіпокауст – система центрального опалення у римлян

Колона Марка Аврелій на честь перемоги

Театр у Сабраті

Терми Каракалли

Характерною рисою міст імператорської епохи були кам'яні бруківки, водогони (акведуки), підземні стічні рови для відведення брудних вод (клоаки). В самому Римі працювало 11 акведуків. Вони являли собою довгі ряди арок, що підтримували глиняні труби, якими текла вода з гірських джерел за багато кілометрів від міст. У місті труби йшли під землею, а звідти у різні водойми - громадські на майданах, приватні в палацах, при храмах і будинках найбагатших осіб, де вода била фонтаном. І досі в Рим воду постачають два стародавні водогони. Залишки великих водогонів збереглися у Франції, різних містах Малої Азії та Африки.

Один із найважливіших акведуків, що повністю зберігся донині, забезпечував водою м. Нім на півдні Франції. Щодня через водогін подавалося до 35 млн літрів води.

Для поглиблення русел річок і каналів римські інженери створили механізми, схожі на сучасні екскаватори з багатьма ковшами.

У багатьох римських будинках не було каналізації, тому будувалося багато громадських туалетів. Нечистоти змішали водою, що безперервно подавалася по каналу, розміщеному під сидіннями.

Центральні майдани міст (агори або форуми) прикрашалися портиками, храмами і базиліками. Споруджувалися чудові будівлі громадських купалень (терм), в яких були басейни з теплою і холодною водою, гімнастичні зали, кімнати відпочинку.

У II ст. в Римській імперії було 372 бруковані шляхи завдовжки близько 80 тис. км. Трасу цих шляхів вирівнювали, обабіч доріг викопано рови для стікання води, через річки або глибокі яри перекинули мости. Через кожну тисячу кроків (милю) на шляхах стояли кам'яні стовпи

Арка Адріана в Афінах

із зазначенням відстані до найближчих населених пунктів і до Рима. В самому Римі, на Форумі, стояв стовп із позолоченою верхівкою. Його вважали початком усіх шляхів Римської імперії і від нього пішов вираз "усі шляхи ведуть до Рима".

У портових містах споруджували кам'яні причали, комори для зберігання вантажів, кам'яні мури для захисту від морських хвиль. У північних провінціях багато будинків мали опалення: з печей гаряче повітря спрямовувалося глиняними трубами під підлогою і обігрівало приміщення.

Підлоги храмів, палаців, базилік, будинків знаті прикрашалися майстерно виконаними мозаїчними орнаментами і навіть цілими картинами. Наприклад, вілла Адріана в Тіволі, яка мала по колу 15 км, відтворювала все, що існувало в римському світі. Тут були Лікей Аристотеля, Академія Платона, Строката Галерея, Пританея, розкішні сади, фонтани, бібліотеки, театри тощо.

Тоді як громадські будівлі й будинки багатіїв вражали пишнотою оздоблення й зручностями, життя більшості мешканців було надзвичайно злиденним. Селяни й далі тулилися в дерев'яних чи сяк-так збудованих кам'яних хатинах, покритих соломою, які опалювалися піччю, що стояла посередині приміщення. Проте в містах зводили будинки на кілька поверхів (три, чотири і навіть шість), які називалися інсулами. У них здавали в найм окремі кімнати, іноді цілі помешкання. Ці будинки були неміцними і часто завалювалися, ховаючи під руїнами своїх мешканців. Крім того, нерідко траплялися пожежі через погано обладнані димоходи. Водогону в таких будинках не було, і мешканці горішніх поверхів спускалися вниз за кожним глеком води.

Вілла Адріана в Тіволі