ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

І - II ст. н.е. характеризуються широким розповсюдженням римської культури аж до найвіддаленіших областей Римської імперії. На зміну класичному стилю приходить імператорський з його грандіозністю, екстравагантністю і диспропорційністю. А за кількістю творів імператорський Рим переважав не лише Республіку, але й греко-елліністичний світ, поступаючись їм, проте, у самобутності та свіжості.

Романізація, під якою звичайно розуміють поширення латинської мови, римської культури і римських звичаїв, досягла в цей час великих успіхів. Її центрами стали римські міста. Проте розкішні будинки зводилися не лише у великих, але й у малих містах та містечках. Портики прикрашалися картинами і статуями, у храмах, що служили тоді і музеями, демонструвалися твори знаменитих художників і колекції старовинних предметів. У театрах і цирках, що обов'язково були в кожному місті, ставилися драми, пантоміми і фарси, проводилися гладіаторські бої, виставлялися рідкісні звірі, в концертних залах (одеонах) влаштовувалися музично-вокальні вистави, читання і декламації.

Найглибше процес романізації відбувався у галльських провінціях і в південних іспанських областях. Галльська аристократія, асимілюючись із римськими поселенцями, швидко засвоїла римську культуру, і латинська мова стала панівною в галльських містах.

Дещо інакше розвивався процес романізації в Римській Африці. Панівною групою населення в африканських містах були римські колоністи, але пунійська традиція залишалася надзвичайно живучою, і навіть у V ст. у багатьох римських містах звучала пунійська мова.

Романізація меншою мірою зачіпала сільську місцевість. Але до II ст. вона набула повсюдного поширення в західних провінціях. Нерідко відбувався синтез старих культурних основ і нових, привнесених принципів. Це яскраво проявлялося в релігійних звичаях: наприклад, в Африці під іменем Юнони вшановувалася пунічна Таніт, а під іменем Сатурна - Ваал; намітилися художні стилі, характерні для тієї чи іншої провінції.

І все ж таки римська культура розвивалася лише в певних межах. На Сході продовжувала панувати грецька культура, і дальше поширення римського політичного впливу на деякі східні країни вело за собою впровадження

Римський сенатор у себе вдома

Римські світильники

не римської культури, а грецької. Цей факт офіційно визнавався. Грецька мова у східних провінціях була такою ж офіційною, як латинь.

Ще однією характерною рисою римської культури Ранньої імперії (до Флавіїв) стали досконалі форми і прекрасна майстерність. У цьому легко переконують оригінали і художні копії будівель, статуй, музейні експонати, твори римських істориків, письменників і поетів. Імперія довела до досконалості винахідливість і витонченість форм, але разом із тим убила всяку самостійність і глибину. Проте на початку принципату були створені літературні і мистецькі шедеври, які набули всесвітньо-історичного значення і впродовж багатьох століть залишалися зразками. Ці твори – результат багатовікового розвитку римської культури, але водночас вони виражають ідейні течії, характерні для епохи їхнього виникнення.