РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

Релігія була найтиповішою і провідною формою ранньої римської ідеології. На жаль, ми не маємо достовірних даних про давню римську релігію. Для ранньої римської й італійської релігії властивий примітивний політеїзм, який недалеко пішов від найгрубіших форм анімізму.

Характерною рисою давньої римської релігії, зазвичай, вважають відсутність чіткого уявлення про богів (як доказ, неясність статі, а інколи й імені божества, групування божеств за різностатевими парами, не пов'язаними шлюбними чи родинними зв'язками), що замінялася уявленням про властиві різним предметам і діям невизначені сили - numina, причому культ, обряд, ритуали мали на меті збільшити благотворні і нейтралізувати шкідливі дії таких сил. Римська релігія характеризувалася іноді як "полідемонізм", як якесь особливе сприйняття світу, що уявлявся полем дії і переплетення таких сил і воль. Тому римляни довго не антропоморфізували своїх богів, не встановлювали між ними якихось відносин, які могли скласти основу міфології. Розум римлян був нібито антиміфологічним. Лише поступово з маси numina стали виділятися давні боги з певною індивідуальністю, з певними функціями, частково подібними до образів і функцій богів, спільних для всіх індоєвропейських народів.

В уявленні римлянина кожний предмет і кожне явище мали свого духа, своє божество. Кожен ліс, струмок, дорога, перехрестя, двері, петлі, поріг кожного дому мав свого бога. У кожної людини був його геній, дух- покровитель, кожний дім мав свою Весту, богиню домашнього вогнища. Мало того, кожний момент якого-небудь процесу також мав своє божество. Наприклад, зерно, кинуте в землю, перебувало під покровительством Сатурна, проростаючим хлібом відала Церера, квітучим - Флора, визрілим - Коне.

З розвитком римського суспільства розпочався узагальнюючий процес і в релігійних уявленнях. Але римська релігія продовжувала зберігати свої характерні особливості:

1) Примітивна конкретність божеств.
2) Відсутність певних образів богів. Римські божества не відокремлювалися від тих явищ і процесів, якими вони відали. Наприклад, богиня проростаючого хліба Церера не існувала поза проростаючим хлібом, вона з ним зливалася.
3) Зображення богів у Римі з'явилися пізно, а раніше існували лише символи. Марс зображувався у вигляді списа, Юпітер - у вигляді кам'яної стріли і т.п. І лише з VI ст. до н.е. почалася антропоморфізація римських богів.
4) Важливу роль у Римі відігравали родові і сімейні культи.
5) Римська релігія мала вузькопрактичний характер. Зв'язок між людиною і божеством будувався за принципом: "do ut des" (я даю тобі, щоб ти дав мені).
6) Формально-договірний характер римської релігії. Все базувалося на договорі між людиною і божеством, зводилося до формального виконання обрядів. Якщо обряд був виконаний, то людина була твердо переконана в тому, що божество зобов'язане було зі свого боку зробити все, що людина у нього просить. Формально-договірний характер релігії допускав можливість обману божества, аби була збережена форма. Так, якщо давали обітницю принести в жертву певну кількість голів, то можна було поміняти голови людей чи овець головками маку, оскільки в молитві не вказувалося, які голови повинні жертвуватися.
7) Широкий розвиток жрецтва в Римі.

Релігійна процесія

Французький історик Ж. Дюмезиль висловив думку, сприйняту майже всіма дослідниками, що у римлян, як і у індусів, іранців, кельтів, германців, існувала колись міфологія, що відобразила тричленний поділ суспільства (жерці, пов'язані також із сакральною царською владою, воїни і виробники матеріальних благ) і відповідно розподіл функцій богів. Основні міфи цих народів, приймаючи різні форми, розповідали про боротьбу і примирення богів, у результаті якого створювалося повноцінне, здатне нормально функціонувати суспільство. Відгомін початкової індоєвропейської міфології зберігся у римлян лише у незрозумілих їм самим ритуалах, сама ж вона зі світу богів була перенесена в світ людей, ставши основою римської легендарної історії, що поміняла теологію і теогонію. Розповіді про війну Ромула з сабінянами Тита Тація, що закінчилася їхнім об'єднанням і встановленням культу богів "трьох функцій":

Юпітера, Марса і Квірина, про бій Гораціїв з Куріадіями, про подвиги Муція Сцеволи і Горація Коклеса, про перших римських царів Ж. Дюмезиль вважає секуляризованою міфологією індоєвропейців [Римська архаїчна релігія, с. 65-69; 79-86].

З V і особливо IV ст. до н.е. починається вплив грецької релігії. Поетичний, різнобарвний світ грецьких оповідей про богів, потрапивши на сухий і прозаїчний ґрунт римської релігії, багато чим її збагатив. З'являється міф про Енея, який встановлював спорідненість римлян з греками.

Під впливом грецької релігії відбувається ототожнення богів римського і грецького пантеону. При цьому римські божества поступово втрачають свій початковий характер. Вони набувають антропоморфного впливу, наділяються індивідуальними рисами і отримують міфологічне оформлення. Юпітер ототожнюється із Зевсом, Юнона - з Герою, Мінерва - з Афіною, Діана - з Артемідою, Венера - з Афродітою тощо.

У римлян були свої, невідомі грекам ворожіння, запозичені в етрусків. Крім того, у римлян займатися ворожінням, спостерігати і тлумачити знамення міг будь- який громадянин: у приватних справах - глава сімейства,

Венера

Юпітер

у державних справах - посадові особи. Незалежно від цього існували і жерці-віщуни: авгури і гаруспики. Досить поширеною формою ворожіння було спостереження за поведінкою священних курчат, коли вони клювали корм. Якщо птахи добре клювали, то це було добрим знаком; якщо не проявляли зацікавленості, підсумок ворожіння був несприятливим.