Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

МІФ І МІФОЛОГІЯ: ПОХОДЖЕННЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА

З дитинства ми звикли називати міфом щось нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності. Слово "міф" походить від давньогрецького mythos - словосказання. У стародавніх греків або еллінів воно означало: "слово, промова, розмова, порада, намір, прислів'я, чутка, відомість, оповідання, переказ, байка, зміст оповідання". Отже, воно мало більше значення, ніж сучасний "міф". Коли ми хочемо сказати, що насправді у підтвердженій документами історії чогось не було, то вживаємо прикметник міфічний. Наприклад, славнозвісний Геракл (або Геркулес, як його називали римляни) - це міфічна особа, герой багатьох міфів. Зібрання переказів про богів і героїв того чи іншого народу називають міфологією, яка також є галуззю знань чи наукою, що вивчає міфи. Міфограми - збирачі і оповідачі міфів (з V ст. до н.е.).

Майже у кожного народу з давніх-давен зберігаються оповіді, де дійсне, історичне переплітається з вигаданим, де дійовими особами є не лише люди, а й казкові істоти, витвори народної фантазії: безсмертні боги, напівбоги, фантастичні тварини; трапляються дива. З прадавніх часів люди сприймали міфи як правдиві розповіді про те, що відбувалося колись. Але пройшли століття і міфи поступово перетворювалися на казки. Уже тільки малі діти вірили в їхню правдивість. Міфи почали тлумачити не в прямому, а в переносному розумінні.

В Елладі міфи стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. На це значення давньогрецької міфології звернув увагу німецький історик К. Маркс: "Передумовою грецького мистецтва є грецька міфологія, тобто природа і самі суспільні форми, уже перероблені несвідомо художнім способом народною фантазією. Це його матеріал. Але не всяка міфологія, тобто не всяка несвідомо-художня переробка природи (під природою тут розуміється все предметне, включаючи і суспільство). Єгипетська міфологія ніколи б не могла бути ґрунтом або материнським лоном грецького мистецтва" [Т. 12, с. 693].

Міфи склалися в Давній Греції задовго до поширення письма - грецької абетки. Один і той самий міф - про якогось бога чи героя - міг існувати у численних варіантах:

- місцевих (у різних місцевостях);
- часових (виникали у різні часові періоди);
- авторських (залежно від того, хто опрацював міф).

Схожі міфи є у різних племен і народів. І справа не в тому, що одне плем'я могло запозичити в іншого той чи інший міф. Найчастіше це було тоді, коли різні племена були на однаковому рівні розвитку, жили у схожих умовах. Часом схожість різних міфів різних народів пояснювалася первісною спорідненістю, спільним походженням цих народів - наприклад, греків, римлян, кельтів, германців, слов'ян, іранців, індійців. Які ж були міфи у давніх греків?

За змістом можна визначити такі різновиди міфів:

1. Пояснювальні, що тлумачать виникнення якогось явища природи або людського суспільства.
2. Оповідальні, в яких викладаються якісь вигадані історії про давнину.
3. Міфи про виникнення світу або про те, як його створили надприродні істоти - боги.
4. Міфи, в яких діють герої - напівбоги, пращури історичних людей.

Є в грецькій міфології цікава особливість. У ній немає міфів про загибель світу.

Проте міфологія - це ще не зовсім релігія. Остання спирається на культ, на обряди, які, на відміну від міфів, що легко змінюються, не підлягають впливу часу і зберігають дуже давні форми вірувань.