Поняття, класифікація та види оцінки основних засобів підприємств

Типовою групою матеріальних необоротних активів підприємств, які забезпечують виробництво товарів та умови для його здійснення, є основні засоби.

Як економічна категорія основні засоби - це засоби праці, які мають вартість і функціонують на підприємстві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції та платні послуги частинами в міру спрацювання.

Методологічні основи обліку та формування первинних даних про основні засоби на рівні підприємства визначають Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Згідно з ПсБО 7, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Одиницею обліку основних засобів на підприємстві є об'єкт основних засобів. Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Основною метою статистичного вивчення основних засобів підприємств є оцінка їх вартості та закономірностей використання, пов'язаних з особливостями економічної діяльності підприємств, ступенем інноваційного розвитку, інвестиційною діяльністю та низкою інших внутрішніх і зовнішніх по відношенню до підприємств чинників.

Відповідно до цієї мети статистичне вивчення основних засобів підприємств може здійснюватися за такими основними напрямами:

• - оцінка наявності та складу основних засобів;
• - аналіз динаміки, структури (у тому числі технологічної) та структурних зрушень у вартості основних засобів;
• - визначення та аналіз показників стану, руху та ефективності використання основних засобів;
• - оцінка та аналіз взаємозв'язку показників наявності та використання основних засобів з іншими виробничо-технічними і фінансово-економічними показниками діяльності підприємств.

Для організації обліку основних засобів, плануванні їх використання та оновлення важливою є науково обгрунтована система класифікації. Основними ознаками класифікації основних засобів та інших складових матеріальних необоротних активів є функціональне призначення та натурально-речовий склад. За цими ознаками у бухгалтерському обліку та звітності підприємств передбачено такі складові матеріальних необоротних активів:

• 1. Основні засоби.
• 1.1. Земельні ділянки.
• 1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом (осушувальні чи зрошувальні системи та багаторічні насадження входять до складу основних засобів у сумі витрат, що належать до прийнятих в експлуатацію площ (незалежно від завершення всього обсягу робіт).
• 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.
• 1.4. Машини та обладнання.
• 1.5. Транспортні засоби.
• 1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
• 1.7. Тварини.
• 1.8. Багаторічні насадження.
• 1.9. Інші основні засоби.
• 2. Інші необоротні матеріальні активи.
• 2.1. Бібліотечні фонди.
• 2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
• 2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
• 2.4. Природні ресурси.
• 2.5. Інвентарна тара.
• 2.6. Предмети прокату.
• 2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Наведена класифікація матеріальних необоротних активів, у тому числі основних засобів, врахована при встановленні норм амортизаційних відрахувань і розрахунків амортизаційних сум у Податковому кодексі (табл. 6.2).

Кожен об'єкт основних засобів має кілька вартісних оцінок, що зумовлено їхнім тривалим функціонуванням, та, відповідно, - спрацюванням і зношенням. Оцінка основних засобів на підприємстві, залежно від моменту її проведення та стану засобів, може здійснюватися за такими видами:

• - первісна вартість;
• - переоцінена вартість;
• - залишкова вартість;
• - справедлива вартість;
• - вартість, яка амортизується;
• - ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - це фактична вартість основних засобів при введенні їх в експлуатацію. За первісною вартістю основні засоби зараховують на баланс підприємства і зазначають у звітності. Первісну вартість основних засобів формують такі витрати:

• - суми, які сплачені постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• - реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• - водне мито;
• - непрямі податки у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• - витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
• - витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• - інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після їх переоцінки. Порядок переоцінювання основних засобів регламентується П(С)БО 7. Так, відповідно до п.16 П(С)БО 7, підприємствам дозволяється переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість такого об'єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Згідно з п.17 П(С)БО, переоцінена вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначаються множенням, відповідно, первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Справедлива вартість - це ринкова вартість основних засобів, визначена шляхом експертної оцінки. Така оцінка основних засобів може здійснюватися з метою їх приватизації, передання іншим суб'єктам господарювання.

Залишкова вартість основних засобів є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною вартістю та нарахованою на момент оцінки сумою їх зносу. Отже, кожен об'єкт основних засобів на момент обліку (як правило, на початок і кінець року) має дві основні вартісні оцінки: первісну і залишкову.

У процесі функціонування основні засоби поступово зношуються, переносячи свою вартість на виготовлену продукцію чи надані виробничі послуги. Знос необоротних активів - це сума амортизації об'єкта необоротних активів від початку їх корисного використання.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі і незавершених капітальних інвестицій. При нарахуванні амортизації додатково використовуються такі терміни:

• - вартість, що амортизується, - первісна вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості;
• - ліквідаційна вартість - сума коштів або інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації1) після закінчення строку експлуатації необоротних активів.

Згідно з ст. 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в табл. 6.2, і призупиняється на період його виведення з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) враховують:

• - очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• - фізичний та моральний знос, що передбачається;
• - правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в табл. 6.2.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Таблиця 6.2. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації у Податковому кодексі

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Річна сума амортизації (А) визначається як добуток первісної балансової вартості об'єкта основних засобів та норми амортизації(//):

Норма амортизації (//) для певної групи обладнання визначається на основі залежності:

де Вл - ліквідаційна вартість основних засобів, грн; Т - термін служби основних засобів (амортизаційний період), років.

Цей метод має той недолік, що перенесення вартості основних засобів здійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (поломки, простої, неповне завантаження тощо).

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Норма амортизації (На) для певної групи обладнання при використанні даного методу визначається із залежності:

де Вд - ліквідаційна вартість основних засобів, грн; Т - термін служби основних засобів (амортизаційний період), років.

Сума амортизаційних відрахувань за останній рік експлуатації об'єкта визначається як різниця між залишковою вартістю об'єкта на початок останнього року експлуатації та його ліквідаційною вартістю.

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні амортизації, і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) кумулятивного (метод суми років), за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:

• 1. Додаються числові значення років служби об'єкта основних фондів; наприклад, при шестирічному терміні служби:
• 1 +2 + 3 + 4 + 5 + 6 = 21- кумулятивне число.
• 2. Утворюються дроби типу 1/21; 2/21;...; 6/21 і розміщуються у зворотному порядку - кумулятивні коефіцієнти.
• 3. Обчислюються річні суми амортизації як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.
• 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) (0факт) та виробничої ставки амортизації (СА):

де Q - загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити із використанням об'єкта основних засобів, шт.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.