Статистика активів та інвестицій підприємств

Склад активів підприємств та основні напрями їх статистичного вивчення. Джерела інформаційного забезпечення

Розвиток та ефективність використання персоналу підприємств нерозривно пов'язані з його виробничим потенціалом, основу якого становлять різні види активів. Активи підприємства відображають у бухгалтерському балансі, який у формі фінансової звітності характеризує вартість і склад активів, зобов'язань і власного капіталу звітної одиниці.

Згідно з ПСБО 2 "Баланс", активи підприємств - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, сприятиме надходженню економічних вигод у майбутньому. Актив балансу характеризує стан і розміщення майна підприємства, його виробничу потужність, можливість і доцільність операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Пасив балансу характеризує джерела, за рахунок яких формуються активи, зокрема, власний капітал, залучені довго - і короткострокові кошти.

Метою статистичного вивчення активів підприємств є кількісна оцінка та аналіз закономірностей формування і розвитку економічного потенціалу підприємств у тій частині, що забезпечується його активами.

За результатами агрегування даних про активи, відображеними у фінансовій та інших видах звітності підприємств, а також інших суб'єктів господарювання, органи державної статистики складають баланси активів і пасивів для інституційних секторів, економіки загалом та іншого світу.

Активи, які наводять у балансах активів і пасивів для інституційних секторів та економіки загалом, є економічними активами. У Методологічних положеннях щодо складання балансів активів і пасивів у СНР [13] економічні активи визначають як об'єкти, які мають вартість, на які інституційні одиниці (індивідуально чи колективно) встановлюють права власності. Внаслідок володіння чи використання активів протягом певного періоду їх власник може отримати такі економічні вигоди: прибуток від виробництва, доходи від власності, холдинговий прибуток/збиток.

Напрями статистичного вивчення активів підприємств та інвестиційних ресурсів їх формування визначаються інформаційними потребами відповідних користувачів даних на мікро- та макрорівнях і обмежуються (для зовнішніх користувачів) чинними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку активів, звітністю підприємств щодо їх наявності і використання (рис. 6.1).

Основним інструментом аналізу активів як підприємства, так і окремих секторів та національної економіки загалом є побудова балансів активів і пасивів. Баланс активів і пасивів - це звіт, який складають на певну дату і який відображає вартість активів, що є у власника цих активів, та зобов'язань. Актив балансу характеризує стан і розміщення майна підприємства, його виробничий потенціал.

Принципи побудови балансів для інституційних секторів економіки, економіки загалом та інших країн світу визначають Методологічні положення щодо складання балансів активів і пасивів [13], розроблені органами державної статистики України згідно з методологічними принципами СНР.

Баланси активів і пасивів складають для інституційних секторів згідно з Класифікацією інституційних секторів економіки України, економіки загалом та іншого світу в розрізі нефінансових і фінансових активів.

Для інституційного сектору баланс активів і пасивів показує вартість усіх активів - нефінансових і фінансових, а також зобов'язання та чисту вартість капіталу по сектору. Для економіки загалом балансуючою статтею балансів активів і пасивів є національне багатство - сума нефінансових активів країни та її чистих вимог до іншого світу. Баланс активів і пасивів для іншого світу називають рахунком зовнішніх активів і пасивів, який повністю складається з фінансових активів і зобов'язань.

Рис. 6.1. Основні напрями та показники статистичного вивчення активів підприємств

Баланс завершує послідовність системи національних рахунків, відображаючи підсумкове значення всіх операцій по рахунках виробництва, розподілу й використання доходу, а також нагромадження. На основі побудови балансу активів і пасивів для економіки загалом здійснюють оцінку національного багатства країни як суми нефінансових активів країни та її чистих вимог до іншого світу.

У процесі аналізу балансу активів і пасивів на рівні підприємства важливо оцінити обсяг і динаміку загальної вартості активів та їх окремих складових у порівнянні з темпами інфляції, показниками динаміки чистого прибутку та обсягів реалізації. Перевищення темпів зростання активів над темпами інфляції (за умови відсутності процесів реструктуризації) свідчить про позитивну тенденцію зростання майнового потенціалу підприємства. Водночас ефективність такого зростання має оцінюватись шляхом порівняння з обсягами реалізації продукції та фінансовими результатами (див. підрозділ 10.3, приклад 10.6).

У процесі аналізу необоротних і оборотних активів як основних груп активів, які виділені у балансі підприємства, важливо оцінити стан, рух та ефективність використання активів за допомогою таких показників як капіталовіддача, швидкість і тривалість обертання активів, рентабельність їх використання. Фінансовий аналіз ефективності використання активів здійснюється також у процесі вивчення фінансового стану підприємств за допомогою групування активів за рівнем ліквідності та вивчення ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства.

Економічний та статистичний аналіз активів підприємства передбачає виокремлення в їх структурі груп за ознаками, що відповідають цілям аналізу зокрема та управління активами загалом (табл. 6.1). За результатами аналізу структури активів підприємства формулюють попередній висновок про орієнтацію підприємства на певний напрям розвитку (інноваційний, інвестиційний тощо), поєднання окремих напрямів розвитку.

Таблиця 6.1. Класифікація активів підприємств

У балансі підприємства за характером участі у господарському процесі активи розподілені на необоротні та оборотні. Одна з основних вигод, яка спонукала економістів до поділу активів на ці дві групи, пов'язана з можливістю подальшої оцінки ліквідності суб'єкта господарювання. Різновиди необоротних та оборотних активів наведеш на рис. 6.2.

Оборотні активи - це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу35 чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Всі інші активи вважають необоротними.

Необоротні активи тривалий час утримуються підприємством з певною метою, багаторазово беруть участь у господарській діяльності. В практиці обліку до необоротних активів відносять активи, строк корисного використання (експлуатації) яких, як очікується, становитиме понад рік.

Рис. 6.2. Різновиди активів за характером участі у господарській діяльності

У процесі агрегування даних про активи підприємств з метою побудови балансів активів і пасивів для всієї національної економіки та її інституційних секторів активи розподіляють на нефінансові і фінансові (рис. 6.3), або немонетарні та фінансові.

Рис. 6.3. Різновиди активів у системі національних рахунків

Нефінансові активи - це об'єкти, які знаходяться у володінні інституційної одиниці і приносять їй реальні або потенційні економічні вигоди протягом певного періоду часу в результаті їх використання або зберігання. За своїм складом нефінансові {немонетарні) активи - це всі активи підприємств, крім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості, у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

За способом формування нефінансові активи в СНР поділяють на вироблені і невироблені, а за формою функціонування - на матеріальні, нематеріальні та культивовані (біологічні) активи.

Матеріальні активи - це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму, наприклад, будівлі, споруди, машини, сировина, матеріали, готова продукція тощо.

Нематеріальні активи - це особливий вид немонетарних необоротних активів, які не наділені фізичною (матеріальною) основою, але мають вартість, оскільки здатні приносити власнику дохід. Цінність нематеріальних активів базується на правах і привілеях власників. Характерні ознаки нематеріальних активів:

• - відсутність матеріально-речової (фізичної) структури;
• - використання протягом тривалого часу;
• - здатність бути корисним для підприємства;
• - високий ступінь невизначеності розмірів можливого в майбутньому прибутку від використання такого активу.

Детальніше склад нематеріальних активів підприємств розглядається у підрозділі 6.2.1.

Особливим видом нефінансових активів підприємств є біологічні. Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку (ПсБО 30 "Біологічні активи"), біологічний актив - це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

За характером участі в економічній діяльності та формою функціонування нефінансові активи в балансах активів і пасивів СНР агрегують у дві основні групи:

• - основний капітал (житлові будівлі, нежитлові будівлі і споруди, машини та обладнання, довгострокові біологічні активи, нематеріальні основні засоби: витрати на розвідування корисних копалин, засоби програмного забезпечення, інші);
• - матеріальні оборотні кошти (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари для перепродажу).

Фінансові (монетарні) активи підприємства - це група господарських засобів (активів) підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові вкладення підприємства, дебіторська заборгованість.

Фінансові активи в СНР - це активи, характерна особливість яких полягає в тому, що більшості з них36 протиставляють фінансові зобов'язання зі сторони іншої інституційної одиниці. Фінансові зобов'язання виникають тоді, коли одна інституційна одиниця надає фінансові ресурси іншій. У такому випадку ресурси кредитора - його фінансовий актив, оскільки він отримує від боржника плату за надані йому фінансові ресурси. Для боржника надані йому фінансові ресурси - це зобов'язання.

Класифікація фінансових активів і пасивів у СНР розподіляє типи інструментів залежно від ступеня ліквідності та юридичних характеристик, які визначають форму відповідних кредиторсько-дебіторських відносин (рис. 6.3).

За характером джерел фінансування розрізняють валові і чисті активи. Валові активи є сукупністю майнових цінностей (активів) підприємства, сформованих за рахунок як власного, так і позикового капіталу. Чисті активи характеризують вартісну сукупність майнових цінностей (активів) підприємства, сформованих винятково за рахунок власного капіталу. Вартість чистих активів підприємства визначається як різниця балансової вартості всіх його активів та залученого капіталу.

За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби підприємства поділяють на засоби у сфері виробництва, невиробничі засоби, засоби у сфері обігу, вилучені засоби (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Різновиди активів за функціональною роллю у процесі відтворення

Ліквідність активів - це їх спроможність з певною швидкістю перетворюватись у грошові ресурси. Ця характеристика є оберненою до часу, необхідного для перетворення активів на грошові кошти. Відповідно, абсолютно ліквідними у складі активів є грошові кошти та їх еквіваленти, а найменш ліквідними - необоротні активи. За ступенем ліквідності активи підприємств поділяють на високоліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що повільно реалізуються; активи, що важко реалізуються. Оцінку ліквідності активів балансу проводять у процесі аналізу фінансового стану підприємства (див. підрозділ 10.3).

Основним джерелом для статистичного вивчення активів підприємств та агрегування даних за видами економічної діяльності, секторами економіки слугує фінансова звітність підприємств, а саме форма № 1 та ЇМ "Баланс". Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату (станом на кінець року).

Для статистичної оцінки складу, вартості та ступеня використання основних засобів до 2012 року використовувалась типова (міжгалузева) звітність підприємств за формою № 11-03 (річна, поштова) "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)". Основний масив показників цієї форми звітності передбачений у фінансовій звітності підприємств, зокрема, формами № 1 "Баланс" і № 5 "Примітки до річної фінансової звітності". Додатковими джерелами первинних даних про вартість основних засобів та інших складових матеріальних активів підприємства є його статистична звітність, зокрема, форма № 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства".

Основним джерелом інформації про склад нематеріальних активів підприємств є форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності". Джерелами додаткової інформації щодо окремих складових і використання у господарській діяльності підприємств нематеріальних активів, а також обсягів інвестицій у матеріальні і нематеріальні активи є такі форми статистичної звітності: № 1-інновація (річна) "Обстеження інноваційної діяльності промислового підприємства"; № 2-інвестиції (річна) "Капітальні інвестиції, вибуття й амортизація активів"; № 2-інвестиції (квартальна) "Капітальні інвестиції"; № 10-зез (квартальна) "Звіт про іноземні інвестиції в Україну"; № 13-зез (квартальна) "Про інвестиції з України в економіки країн світу"; № 1-ІП (квартальна) "Звіт підприємства про реалізацію інвестиційного проекту в спеціальній (вільній) економічній зоні або на території пріоритетного розвитку"; № ШН (одноразова) "Обстеження інноваційної діяльності підприємства за період 2008-2010 рр."; № 1-технологія (одноразова) "Звіт про створення та використання передових виробничих технологій".