КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ КАЗНАЧЕЙСТВА

Зміст і призначення фінансового контролю

В умовах ринкових трансформацій в Україні, адаптації економічних відносин до нових умов господарювання актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління за законністю формування й обґрунтованістю використання фінансових ресурсів, спрямування їх на соціально-економічний розвиток держави. Від організації цілісної системи державного фінансового контролю залежить ефективність здійснення державної фінансової політики.

За своєю економічною сутністю фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими та виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності й ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

Фінансовий контроль є важливим елементом системи управління державними фінансами. Він включає контроль за дотриманням фінансово-економічного законодавства у процесі формування і використання грошових фондів, оцінку ефективності фінансово-господарських операцій і доцільність здійснених видатків.

Важливість державного фінансового контролю в економіці держави зумовлена його місцем та роллю в усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. Фінансовий контроль охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю дозволяє суттєво впливати на процеси розширеного відтворення, сприяє забезпеченню національних економічних інтересів і підвищенню фінансової безпеки держави, розвитку ринкової економіки й економічного зростання.

Призначення фінансового контролю полягає у:

• - сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, дотриманні норм бюджетного законодавства;
• - виявленні достовірності, своєчасності і повноти мобілізації коштів до бюджетів і державних цільових фондів;
• - перевірці законності й ефективності використання фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні держави і концентруються у державному і місцевих бюджетах;
• - визначенні законності й обґрунтованості витрачання бюджетних коштів бюджетними установами;
• - контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин;
• - забезпеченні фінансових інтересів держави, державних установ та інших економічних суб'єктів.

Методологічно сутність фінансового контролю як поняття зводиться до процесу перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки обґрунтованості прийняття рішень і результатів їх виконання, а саме: вивчення природи фінансово-господарських операцій, перевірки правильності здійснюваних операцій та їх відображення в обліку, а також вжиття заходів для усунення порушень і попередження їх у подальшому.

Фінансовий контроль як економічний процес включає такі елементи: суб'єкт контролю, об'єкт контролю, предмет контролю, принципи контролю, методи контролю, техніку контролю, власне сам процес контролю, прийняття рішень за результатами контролю.

Організація контролю потребує чіткого визначення суб'єкта контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб'єктів фінансової діяльності. Суб'єктами фінансового контролю виступають органи державної влади та місцевого самоврядування залежно від рівня ініціювання, а також інститути незалежного фінансового контролю, сукупність яких складає інфраструктуру фінансового контролю.

При визначенні у законодавчому порядку суб'єкта контролю визначається, відповідно, об'єкт контролю.

Об'єктами фінансового контролю виступають такі вартісні показники, як доходи та видатки державного та місцевих бюджетів, відрахування до державних цільових фондів, міжбюджетні трансферти, а також прибуток, рентабельність, собівартість, витрати виробництва підприємств, організацій, установ тощо. Об'єктами фінансового контролю є також доходи та нерухоме майно громадян України, доходи іноземних громадян у тій частині, в якій зазначені особи виступають як платники податків чи інших обов'язкових платежів.

Предметом фінансового контролю є фінансові відносини між гілками державної влади та місцевого самоврядування щодо створення, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів з метою задоволення соціально-економічних потреб держави. Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням грошових коштів.

Фінансовий контроль охоплює перевірку:

• - дотримання вимог економічних законів (оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту); - складання і виконання бюджетів усіх рівнів (бюджетний контроль);
• - ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ; - надходження податків, зборів, інших платежів у всі ланки бюджетної системи; - законності і доцільності здійснення операцій;
• - достовірності та повноти відображення здійснених операцій з бюджетними коштами у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Інститут фінансового контролю є важливим складовим елементом фінансового механізму, сутнісні характеристики якого відображаються у завданнях, що стоять перед ним, а саме:

• - сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і обсягами надходжень доходів до державної скарбниці;
• - виявлення резервів зростання фінансових ресурсів;
• - сприяння раціональному витрачанню фінансових ресурсів;
• - додержання положень фінансової дисципліни при виконанні видаткової частини бюджетів;
• - забезпечення дотримання діючого законодавства та нормативних актів.

Важливу роль у забезпеченні якості фінансового контролю відіграє рівень організації обліку у державі - бухгалтерського, бюджетного, податкового, оскільки звітна документація є основним об'єктом фінансового контролю.

Фінансовий контроль лише тоді виконує відведену йому роль, якщо ґрунтуватиметься на таких принципах:

• - законності, об'єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
• - незалежності фінансового контролю як невід'ємного атрибута демократії і обов'язкового елемента управління державними фінансовими ресурсами;
• - розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб'єктами контролю;
• - повноти охоплення об'єктів контролем, який досягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;
• - достовірності фактичної інформації, дотримання якої забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація;
• - збалансованості контрольних дій, що передбачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;
• - превентивності контрольних дій (попереджувальний характер), завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню суттєвих відхилень фактичного стану фінансової діяльності від встановлених норм; - ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб'єктів і залежить від повноти виконання контролюючими органами покладених на них функцій; - принцип відповідальності, що передбачає відповідальність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб'єктів за наслідки контрольних дій. Окрім цього, фінансовий контроль має здійснюватись безперервно, регулярно і систематично; бути оперативним, дієвим, гласним, відкритим і різнобічним. При цьому обов'язковою вимогою є дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.