< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Анатомо-фізіологічні особливості органів та систем у дітей різного віку

Особливості нервової системи у дітей

Нервова система представлена в організмі людини у вигляді трьох основних морфологічних структур:

  • • головного мозку;
  • • спинного мозку;
  • • периферичної нервової системи.

Функції нервової системи:

  • • адекватна взаємодія організму з зовнішнім світом, забезпечення його поведінки згідно з умовами життя;
  • • об'єднання і регуляція всіх функцій організму, життєдіяльність всього організму, його органів, тканин, клітин, внутрішньоклітинних структур.

Морфологічні особливості мозку дітей:

  • • відносно велика маса головного мозку, що складає приблизно 10 % від маси тіла (350-400 г). У дітей старшого віку головний мозок становить 2,5 % від маси тіла (1300-1400 г), подвоєння маси мозку проходить до 9 місяців, потроєння – до 3-х років; до 20 років вона зростає у 4-5 разів;
  • • недорозвиток і слабка вираженість борозен і звивин нори головного мозку, менша їх кількість у новонароджених дітей: їх розвиток найбільш енергійно проходить у перші 5 років життя і завершується до 7 років; звивини стають випуклими, широкими, збільшується кількість третинних борозен;
  • • мозкова тканина мозку багата водою (у новонародженого вода становить до 31,5 % від маси мозку) і містить мало лецитину та інших білкових речовин; має желатиноподібну консистенцію;
  • • на розрізі сіра речовина погано диференціюється від білої;
  • • кора, пірамідні шляхи, стріарне тіло морфологічно недорозвинуті, корковий шар абсолютно і відносно товстіший за мозковий, особливо у дітей раннього віку;
  • • мозочок у новонародженого розвинутий слабо, розташований вище, має більш подовгасту форму, неглибокі борозни;
  • • подовгастий мозок розміщений більш горизонтально;
  • • спинномозкова рідина за своїм складом суттєво відрізняється від показників у дорослих і дітей старшого віку;
  • • дитина народжується з безумовними рефлексами; умовні рефлекси виникають як результат удосконалення та диференціації нервових клітин;
  • • неоднакова зрілість різних відділів головного мозку у новонароджених дітей;
  • • найбільш зрілими є мозковий стовбур і гіпоталамус (як найбільш еволюційно старі ділянки, що містять життєво важливі центри);
  • • найбільш морфологічно і функціонально незрілою є кора головного мозку;
  • • клінічне забезпечення: у новонародженої дитини переважають атетозоподібні, рефлекторно-стереотипні, дискоординовані рухи;
  • • нервові клітини у новонароджених і до 5-го місяця життя зберігають ембріональні риси будови (відносно велике ядро, відсутність відростків: дендритів, аксонів, в пірамідних клітинах, чорній субстанції відсутність пігменту, відсутність клітин Пуркіньє);
  • • нервові шляхи головного мозку недостатньо мієлінізовані:
    • – мієлінізація внутрішньочерепних нервів закінчується в 3-4 місяці;
    • – мієлінізація блукаючого нерва закінчується в 3–4 роки;
    • – клінічне значення – сповільнена швидкість проведення імпульсів по немієлінізованих волокнах (0,6-2 м/с порівняно зі швидкістю проведення імпульсу по мієлінізованих волокнах – 27-100 м/с і більше), а отже сповільнена або відсутня реакція на більшість подразників у новонароджених дітей;
  • • найбільш інтенсивно мієлінізація відбувається в кінці 1-го – на почату 2-го року життя, завершується до 3-5 років, що забезпечує зростання швидкості проведення імпульсів до 15-35 м/с, удосконалюються реакції дитини на певні подразники, збільшується можливість рухів, координація;
  • • обмін речовин у головному мозку дітей раннього віку проходить інтенсивніше (приблизно в 2 рази), ніж у дорослих.

Морфологічні особливості спинного мозку:

  • • відносно довший, ніж у дорослих:
    • – у плода доходить до крижового каналу;
    • – у новонароджених – до нижнього краю 11-111 поперекового хребця;
    • – у старших дітей – до 1-11 поперекового хребця;
  • • відносно мала маса (у новонародженого 2-6 г); у відношенні до маси головного мозку становить 1 %:
  • – у дітей старшого віку відношення до маси головного мозку складає 2 %;
  • – подвоєння маси головного мозку проходить до S років;
  • – до 20 років маса спинного мозку збільшується у 8-9 разів;
  • – відношення до маси тіла у новонароджених 0,09 %, у дітей старшого віку – 0,04 %;
  • • у новонароджених дітей відсутні шийне і поперекове потовщення спинного мозку;
  • • після народження спочатку розвивається шийний відділ спинного мозку, а згодом – відділи, які лежать нижче.

Спинномозкова рідина у дітей різного віку відрізняється за кількістю, забарвленням і прозорістю, вмістом білка, кількістю клітин, цукру, хлоридів (додаток 18).

Функціональні особливості нервової системи:

  • • функціональна слабкість; імпульси, що надходять з інтеро- і екстерорецепторів, викликають у ЦНС пасивне, довготривале, іноді залежне гальмування, тому діти перших місяців життя сплять 20-22 години на добу;
  • • основні життєві функції новонародженого регулюються проміжним мозком, тому рухи новонародженого неусвідомлені, атетозоподібні, некоординовані;
  • • послідовність розвитку статичних та моторних функцій дитини пов'язані з поступовою диференціацією та мієлінізацією VII шару кори та їх аксонів;
  • • у міру дозрівання кори головного мозку рухи стають все більш точними, цілеспрямованими;
  • • регуляторами тонусу м'язових груп залишаються підкоркові вузли;
  • • функція вегетативної нервової системи у дітей раннього віку характеризується переважанням тонусу симпатичної нервової системи (симпатикотонія), а з 3-4-го року життя змінюється на ваготонію, після якої встановлюється динамічна рівновага між цими системами;
  • • до моменту народження периферичні відділи аналізаторів-органи чуття – функціонують недостатньо у зв'язку з незрілістю коркових центрів;
  • • фізіологічними особливостями органа зору у новонароджених є:
    • – світлобоязнь (перші три тижні життя);
    • – косоокість (на 1-2-му місяцях);
    • – ністагм;
    • – відсутність розширення зіниці при сильних больових подразниках (на першому році життя);
    • – низька гострота зору (0,02 в першому півріччі; 0,1 – до року; 1,0 – з п'яти років);
  • • смак дитина відчуває уже з народження, а до 4-5 місяців диференціюється цілком;
  • • орган нюху: різні запахи дитина розрізняє з перших місяців життя, а до 7-8 місяців вона добре розрізняє і слабкі запахи;
  • • орган дотику, відчуття: достатньо диференційований уже у новонароджених;
  • • подразнення шкіри викликає у дитини загальну реакцію у вигляді рухового неспокою, а з 7-8 місяців дитина уже може точно доторкнутися до місця подразнення;
  • • на больові відчуття дитина реагує як місцевим (відштовхує руку), так і загальним неспокоєм;
  • • диференціювати больові точки дитина починає у 7-8 років;
  • • реакція на температурні подразники у новонародженого добре виражена: у теплих і сухих пелюшках вони спокійні, при охолодженні – плачуть, проявляють неспокій.

Основні прояви ураження нервової системи:

  • головні болі:
    • – при черепно-мозковій травмі, гідроцефалії, сильні болі в ділянці чола, що супроводжуються "мозковим криком", характерні для епідемічного менінгіту;
    • – прогресивно наростаючі, приступоподібні – для туберкульозного менінгіту;
    • – не дуже сильні, нетривалі – для серозного менінгіту;
    • – прогресуючі, постійні, що не піддаються медикаментозній терапії- для пухлин мозку, абсцесу мозку;
  • блювання – одне з найбільш частих загальномозкових симптомів:
  • – часте, на початку захворювання – при епідемічному менінгіті;
  • – регулярне, незалежно від прийому їжі – при туберкульозному менінгіті;
  • – тільки в перші дні, нечасте – при серозному менінгіті;
  • – часте, безупинне, що не піддається лікуванню – при пухлинах мозку;
  • судоми: частіше всього вони бувають клонічними, тонічними або клоніко-тонічними:
    • – клонічні судоми виникають у результаті надмірного збудження клітин головного мозку, особливо його моторного відділу: це короткочасні скорочення і розслаблення окремих груп м'язів, що веде до стереотипних рухів різної амплітуди;
    • – якщо клонічні судоми починаються з м'язів обличчя, то згодом вони поширюються послідовно на м'язи пальців, кистей рук, передпліч, плечового пояса, ніг;
    • – тонічні судоми виникають у результаті збудження підкоркових структур мозку, вони характеризуються більш тривалим скороченням м'язів (З хв і більше), внаслідок чого виникає "застигання" тулуба і кінцівок у різних вимушених позах;
    • – частіше всього судоми мають змішаний характер з переважанням клонічного або тонічного компонента;
    • – у новонароджених дітей судоми часто виникають при: вадах розвитку мозку, внутрішньоутробній генералізованій інфекції, внутрішньочерепних крововиливах;
    • – у дітей грудного віку найчастішими причинами є: менінгіт (гнійний, вірусний, туберкульозний), менінгоенцефаліти, при гіпертермії (фебрильні судоми);
    • – у дітей старшого віку судоми спостерігаються при таких захворюваннях, як:
    • – запальні захворювання ЦНС;
    • – пухлини мозку;
    • – крововиливи в мозок та оболонки мозку;
    • – епілепсія;
    • – ДЦП;
    • – черепно-мозкові травми;
  • очні симптоми:
  • – симптом Грефе – періодична поява смужки між верхньою повікою і райдужною оболонкою при рухах голови;
  • – симптом "сонця, яке заходить" – смужка між верхньою і райдужною оболонкою існує постійно і створює враження, що очне яблуко "падає" вниз;
  • – ністагм (горизонтальний, вертикальний, обертальний або ротаторний) – ритмічний осциляторний тремор очних яблук, найчастіше при ураженні ЦНС зустрічається горизонтальний;
  • нейротоксикоз – це неспецифічна (інфекційний токсикоз), шокоподібна відповідь дитячого організму на вплив інфекції різної етіології (вірусної, бактеріальної або вірусно-бактеріальної), що характеризується переважанням центральної і вегетативної нервової систем і супроводжується різним ступенем порушення свідомості (від прекоми до коми). В кінці нейротоксикозу виділяють такі стадії, як:
    • – збудження (іритативна) – переважають симптоми ураження нервової системи:
    • – блідість або гіпертермія шкіри;
    • – часте дихання;
    • – підвищена частота серцевих скорочень;
    • – підвищений систолічний артеріальний тиск;
    • – підвищення температури тіла;
    • – загальна збудливість, дратівливість;
    • – гіперестезія;
    • – здригання;
    • – відмова від їжі;
    • – зригування;
    • – блювання;
    • – пульсація і вибухання великого тім'ячка у грудних дітей;
    • – ригідність м'язів потилиці;
    • – загальні клоніко-тонічні судоми;
    • – у старших дітей – марення;
    • – пригнічення (сопорозна) – при прогресуванні нейротоксикозу виникають значні порушення обміну речовин, погіршується забезпечення тканин киснем, спазм периферичних судин змінюється на їх розширення, виникає парез судин, розвивається колаптоїдний стан:
    • – м'язова гіпотонія;
    • – пригнічення рефлексів;
    • – потьмарення свідомості аж до повної втрати;
    • – сірі або блідо-ціанотичні шкірні покриви з мармуровим малюнком;
    • – дрібноцяткова геморагічна висипка на шкірі;
    • – гіпертермія при холодних кінцівках;
    • – дихання сповільнене (брадипное), поверхневе, патологічне, зупинка дихання;
    • – артеріальний тиск знижений;
    • – пульс ледве вловлюється, ниткоподібний;
    • – сповільнення частоти серцевих скорочень;
    • – блювання "кавовою гущею";
    • – судоми клоніко-тонічного характеру, зменшення або відсутність виділення сечі (олігурія або анурія);
  • судомний синдром є частим клінічним проявом ураження центральної нервової системи:
  • – раптовий початок;
  • – у більшості випадків порушення свідомості;
  • – короткотривале скорочення і розслаблення м'язів, які слідують одне за одним (при клонічних судомах);
  • – тривалі скорочення, які обумовлюють вимушене положення тіла, кінцівок (при тонічних судомах); закидування голови, витягування ніг, згинання рук у ліктьових суглобах, може бути прикус язика;
  • – після закінчення нападу судом дитина глибоко вдихає, відновлюється свідомість;
  • • менінгоенцефалічний синдром:
    • – в патогенезі основне місце займає порушення мікроциркуляції, гіпоксії і набряк мозку;
    • – клініка:
    • – різкий неспокій;
    • – блювання;
    • – менінгеальні симптоми;
    • – клонічні судоми;
    • – в подальшому: млявість, гіподинамія; порушення свідомості; порушення функцій серцево-судинної та сечовидільної систем;
  • менінгеальний синдром:
  • – виникають при ураженні мозкових оболонок (запального і незапального генезу);
  • – до найбільш частих ознак належать такі:
  • – менінгеальні знаки, рефлекси;
  • – головний біль (у дітей раннього віку він проявляється монотонним криком), запаморочення;
  • – нудота, блювання, що не пов'язані з вживанням їжі;
  • – у маленьких дітей – вибухання, напруження великого тім'ячка, у здорової дитини відчувається його пульсація;
  • – загальна гіперестезія (підвищена чутливість) – безболісний дотик до шкіри дитини супроводжується плачем, криком;
  • синдром меиінгізму розвивається при ураженні мозкових оболонок незапального генезу через недостатність гематоенцефалічного бар'єра;
  • енцефалічний синдром – це ураження головного мозку:
    • – загальної нфекційні симптоми – підвищення температури тіла, зміна картини крові;
    • – загальномозкові симптоми – набряк, гіперемія, гіперсекреція спинномозкової рідини, порушення свідомості, нерідко збудження, епілептичні напади, сіпання м'язів; при тяжкому перебігу – пригнічення рефлексів, порушення серцевої діяльності і дихання;
    • – вогнищеві симптоми різного ступеня вираженості, які залежать від локалізації уражених ділянок мозку (рухові, чутливі, мовні розлади тощо);
    • – менінгеальні симптоми, які майже завжди супроводжують енцефаліт,
  • синдром рухових порушень:
  • – виникають внаслідок ураження різних ділянок рухових відділів центральної або периферичної нервової системи – парези (ослаблення рухів) або паралічі (відсутність рухів);
  • – за локалізацією ураження поділяють на такі:
  • – центральні (спастичні), які супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, сухожилкових рефлексів, появою патологічних рефлексів та зниженням або відсутністю шкірних рефлексів;
  • – периферичні (атонічні, мляві), які супроводжуються зниженням або відсутністю тонусу м'язів, сухожилково-періостальних рефлексів, атрофією м'язів, може спостерігатись фібрилярне тремтіння м'язів;
  • – гіперкінези (мимовільні, неритмічні, різноманітні, некоординовані рухи кінцівок у великих суглобах) поділяють на такі різновиди, як атетоз, тик, тремор:
  • – гіперкінези є результатом порушення функції стріарної системи, яка відповідає за м'язовий тонус;
  • – відзначаються при органічних ураженнях мозку, хореї, гіперкінетичній формі дитячого церебрального паралічу;
  • синдроми порушення свідомості:
  • – сомнолентність – постійна млявість, сонливість, але сон настає на короткі періоди, поверхневий. Замість плачу та крику тихий стогін, реакція на догляд матері непомітна, дитина слабо реагує на огляд та сповивання. Шкірна чутливість і сухожилкові рефлекси знижені;
  • – ступор – стан оціпеніння, з якого хворий виходить тяжко, після енергійного турбування. Рефлекси знижені;
  • – сопор – глибокий сон, приголомшеність, дитину неможливо розбуркати. Шкірна чутливість не визначається, сухожилкові рефлекси викликаються важко і не постійно. Реакція на біль невиразна. Збережені зіничний, рогівковий рефлекси, ковтання;
  • – кома – вимкнення свідомості з повною втратою сприйняття навколишнього світу і самого себе. Виділяють три сіупені вираженості (стадії).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >