Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання

Органи дихальної системи:

• • ніс;
• • придаткові пазухи;
• • глотка;
• • гортань;
• • трахея;
• • бронхіальне дерево;
• • легені.

Основне призначення дихальної системи:

• • постачання організму киснем;
• • виділення з організму вуглекислоти;
• • розподіл повітря для обміну газів.

Анатомо-морфологічні особливості органів дихання та специфіка клінічної симптоматики:

• • верхні дихальні шляхи у дітей раннього віку є морфологічно незавершеними;
• • недорозвиток лицевої частини черепа обумовлює відносно малі розміри носа;
• • вузькі носові проходи; нижній носовий хід відсутній у дітей грудного віку; завершення формування нижнього носового ходу припадає на 4-й рік життя;
• • з розширенням носових ходів інтенсивно розвиваються хоани;
• • слизова оболонка носа покрита миготливим епітелієм: вона тонка, ніжна, має густу сітку кровоносних судин, але багата васкуляризація та вузький просвіт носових ходів сприяють швидкому розвитку набряку слизової оболонки, що викликає звуження носових ходів, тому у дітей грудного віку навіть при звичайному риніті спостерігається утруднене носове дихання, яке перешкоджає смоктанню грудей та може спричинити розвиток дихальної недостатності;
• • підслизовий шар містить мало кавернозної тканини, тому у дітей раннього віку рідко бувають носові кровотечі, а збільшення маси кавернозної тканини спостерігається аж у 8-9 років життя та у період статевого дозрівання, тому саме в цьому періоді найбільш часті носові кровотечі;
• • додаткові пазухи носа у дітей раннього віку розвинені недостатньо:
  • – верхньощелепна (гайморова) пазуха розвивається на 3-му, а решітчаста (етмоїдальна) – на 6-му місяці внутрішньоутробного періоду;
  • – при рентгенологічному дослідженні ці пазухи можна виявити у дітей з 3-місячного віку;
  • – завершення формування гайморової та решітчастої пазух припадає на вік 15-20 років;
  • – лобна (фронтальна) і клиноподібна пазухи у дітей раннього віку відсутні, їх розвиток найбільш інтенсивно проходить у 7-річному віці і завершується до 15-20 років;
• • у дітей раннього віку не спостерігається: поширення запального процесу з носа та носоглотки на лобну та основну пазухи; рідкі випадки гаймориту та фронтиту; часто спостерігаються синусопатії – зменшення вмісту повітря в пазухах після перенесеного запалення верхніх дихальних шляхів;
• • глотка у дітей раннього віку відносно коротка і вузька;
• • слухова труба, яка з'єднує носову частину глотки з барабанною перетинкою, коротка, широка і пряма, що сприяє легкому занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха і частому розвитку отитів у дітей при захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
• • лімфоїдне кільце горла (Пирогова-Вальдемеєра) утворене 6 мигдаликами зі слабко розвиненими криптами та судинами, у новонароджених дітей воно недорозвинуте, тому у дітей 1-го року життя практично не буває ангін;
• • найбільш інтенсивно лімфоїдна тканина розвивається у віці 4-10 років, тому у даному віці найбільш часто спостерігається гіпертрофія глоткового мигдалика, який може перекривати задні носові отвори (хоани), що утрудняє носове дихання; формує "аденоїдний" тип обличчя (широке перенісся, носовий тембр голосу, постійно відкритий рот, храп під час сну та ін.);
• • у ранньому віці навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані частий розвиток стенозу гортані (крупу), що зумовлено її особливостями:
  • – лійкоподібна форма;
  • – вузький просвіт;
  • – ніжні та податливі хрящі;
  • – відносно коротка;
  • – слизова оболонка тонка, ніжна, багата на кровоносні судини;
  • – голосова щілина у дітей до 6-7-річного віку вузька;
  • – голосові зв'язки короткі;
• • легко втягується в патологічний процес запального характеру і слизова оболонка трахеї через:
• – вузький просвіт;
• – лійкоподібну форму;
• – ніжну слизову оболонку;
• – багату васкуляризацію;
• – слабкий розвиток слизистих залоз;
• – хрящові півкільця м'які та податливі;
• – в хрящових півкільцях недостатньо розвинені еластичні волокна;
• – перетинчаста частина у дітей раннього віку досить значна і становить 1/3 від її параметра; у дітей старшого віку – 1/5;
• • особливості бронхів та їх ураження у дітей:
  • – до моменту народження у дітей бронхіальне дерево сформоване і в процесі кількість розгалужень не змінюється;
  • – біфуркація у новонароджених знаходиться вище, ніж у дорослих (на рівні III грудного хребця порівняно з V грудним хребцем);
  • – правий бронх є безпосереднім продовженням трахеї і проходить майже вертикально, тому у 90 % випадків сторонні тіла, які потрапляють у дихальні шляхи дитини, попадають саме у правий бронх;
  • – лівий бронх відходить під кутом 90 °;
  • – хрящі бронхів дуже еластичні, м'які, пружні, легко зміщуються; -у стінці бронхів новонароджених і дітей перших місяців життя переважає внутрішній шар;
  • – слизова оболонка пухка, добре васкуляризована, але з недостатньо розвинутими слизовими залозами (клінічне значення – відносна сухість, недостатнє зволоження повітря, що проходить через бронхи);
  • – розвинена м'язова та еластична тканина бронхів в поєднанні зі слабкістю миготливої рухливості епітелію (клінічне значення – недостатня моторика бронхів) є причиною недостатньої дренажної та очисної функції бронхіального дерева, закупорки просвіту дрібних бронхів інфікованим слизом, що сприяє спаданню (ателектазу) легеневої тканини та її інфікуванню;
  • – незакінчена мієлінізація п.vagus та недорозвиток дихальної мускулатури, що сприяють слабкості кашльового поштовху у дітей раннього віку;
• • особливості легень у дітей:
• – ліва легеня має дві (верхнє і нижнє), а права – три частки (верхня, середня, нижня), як і у дорослих;
• – окремі частини легень у дітей розвиваються нерівномірно;
• – у дітей 1 -го року життя недорозвинена верхня частка лівої легені;
• – верхня і середня частки правої легені мають майже однакові розміри;
• – у дворічному віці співвідношення окремих часток легень відповідають дорослим;
• – термінальні бронхи легень у новонароджених дітей закінчуються не альвеолами, а мішечками, з яких формуються альвеоли;
• – у новонароджених дітей кількість ацинусів в 3 рази менша, ніж у дорослих;
• – міжчасткові щілини у дітей раннього віку не виражені (клінічне значення);
• – дифузний поширений характер патології, відсутність міжчасткових плевритів;
• – сегментарна структура легень у дітей така ж, як у дорослих (по 10 сегментів у кожній легені);
• – корені легень у дітей мають багато кровоносних і лімфатичних судин, лімфатичних вузлів (клінічне значення: часте виникання бронхоаденітів туберкульозного генезу);
• – корінь правої легені розміщений вище, ніж зліва;
• – альвеоли у дітей однокамерні, альвеолярні ходи широкі, мають в 4 рази менші розміри, ніж у дорослих; загальна кількість альвеол у 10- 12 разів менша, ніж у дорослих;
• – еластичний каркас розвинений слабо, переважає пухка сполучна тканина (клінічне значення: схильність дітей раннього віку до виникнення ателектазів, особливо у задньошийних відділах легень; розвитку емфіземи).

Функціональні особливості органів дихання:

• • у новонароджених і дітей грудного віку дихання часте і поверхневе;
• • частота дихання тим більша, чим молодша дитина (таким шляхом організм компенсує малий об'єм вдиху вального повітря і забезпечення киснем);
• • глибина дихання та об'єм даного дихального акту у дитини значно менші, ніж у дорослого;
• • частота дихання за хвилину у дітей залежить від віку:
  • – у новонародженого – 40-60;
  • – в 6 міс. – 35-40;
  • – в 1 рік – 30-35;
  • – в 5 років – 25;
  • – в 10 років – 20;
  • – понад 10 років -18-16;
• • у новонароджених та дітей грудного віку дихання неритмічне;
• • переважає діафрагмальний тип дихання; з 6-7 років у дівчаток починає переважати грудний тип дихання, а у хлопчиків – черевний тип дихання;
• • у новонароджених, особливо недоношених дітей, спостерігаються апное (зупинка дихання, що триває 5-10 с) та нестійкість ритму дихання; це обумовлено незавершеною диференціацією дихального центру та гіпоксією (клінічне значення: при кисневій терапії вони проходять);
• • при народженні об'єм дихання незначний, він складає 15–20 мл, в цей період організм забезпечується киснем за рахунок збільшення частоти дихальних рухів, з віком дихальний об'єм зростає, в 1 рік – 60-80 мл, в 5 років – 150 мл, в 12 років – 200-250 мл; хвилинний об'єм дихання у новонародженого становить 600-700 мл, з віком поступово зростає і у дорослого дорівнює 6-9 л;
• • у дітей грудного віку інтенсивніший газообмін завдяки багатій васкуляризації легень і високій дифузійній здатності, тому напруженість обмінних процесів поряд із незрілістю ферментативних систем у дитини призводить до швидкого виникнення ацидозу при захворюваннях органів дихання.

Семіотика захворювань органів дихання у дітей:

• • кашель;
• • задишка;
• • зміни типу та частоти дихання;
• • додаткові шуми під час дихання;
• • підвищення температури тіла;
• • загальна слабість, нездужання, швидка втома;
• • порушення носового дихання;
• • наявність виділень з носата харкотиння при кашлі;
• • зміни голосу;
• • зміна забарвлення шкіри;
• • затримка фізичного розвитку;
• • зміни грудної клітки (форма, конфігурація, симетричність, наявність випинань, дефектів, відставання однієї з половин грудної клітки в акті дихання);
• • участь в акті дихання допоміжної мускулатури;
• • порушення кислотно-лужної рівноваги в крові.