Анатомо-фізіологічні особливості травної системи

До органів травної системи належать:

• • ротова порожнина;
• • стравохід;
• • шлунок;
• • кишечник.

Ротова порожнина:

• • в немовлят пристосована до природного вигодовування молоком матері (акту смоктання):
• – в дитини на 1-му році життя відносно мала;
• – язик відносно великий;
• – піднебіння сплощене;
• – добре виражені жирові тіла щік, валикоподібні стовщення на яснах,

поперечні складки на слизовій оболонці губ;

• • слизова оболонка ротової порожнини сухувата;
• • багата на кровоносні судини, тому дуже уразлива;
• • секрецію слини забезпечують піднижньощелепні, під'язикова, привушна і численні дрібні залози;
• • у перші 3 міс. життя секреція слини незначна, однак під її впливом у ротовій порожнині вже починається перетравлення вуглеводів і згортання казеїну молока.

Стравохід:

• • має лійкоподібну форму;
• • довжина його дорівнює половині довжини тулуба новонародженого (10 см); у підлітків досягає 25 см.

Шлунок:

• • у новонародженої дитини круглий, ємкість його 30-35 мл, у віці 7-11 років шлунок схожий за формою на шлунок дорослого, ємкість його зростає до 1020 мл;
• • рухова функція шлунка складається з перистальтичних рухів і періодичних змикань і розмикань воротаря;
• • кислотність і ферментативна активність залоз шлунка низька, але 1/3 жиру (емульгованого молочною ліпазою) гідролізується в шлунку під дією шлункової ліпази (додаток 19);
• • у шлунку частково гідролізується білок переважно за рахунок таких протеолітичних ферментів, як хімозин (ренін, лабфермент, сичуговий фермент), гастриксин; всмоктується незначна кількість солі, води, глюкози;
• • гістологічна диференціація шлунка триває до кінця 2-го року життя.

Підшлункова залоза:

• • головна залоза травного тракту;
• • секреція особливо швидко зростає після введення підгодовування (прикорму) і досягає рівня дорослої людини у віці 5 років;
• • головні ферменти підшлункового соку:
• – трипсин;
• – хімотрипсин;
• – діастаза;
• – амілаза;
• – ліпаза;
• – фосфоліпаза;
• – інкреторний інсулін.

Печінка:

• • у новонародженого має відносно більші розміри, становить 4–4,4 % маси тіла;
• • добре васкуляризована, має не досить розвинену сполучну тканину і погано розмежовані часточки;
• • функціонально незріла;
• • добре проявляється функція глікогенутворення і недостатньо – дезінтоксикаційна;
• • бере участь у процесах:
  • – травлення;
  • – кровотворення;
  • – кровообігу;
  • – обміну речовин;
• • жовч у перші місяці життя дитини утворюється в невеликій кількості, містить небагато жовчних кислот (що інколи призводить у новонароджених до стеатореї), багато води, муцину, пігментів; у новонароджених також багато сечовини, містить більше таурохолевої кислоти, ніж глікохолевої, що посилює її бактерицидні властивості, стимулює секрецію підшлункової залози, посилює перистальтику товстої кишки.

Кишечник:

• • у дитини грудного віку відносно довший, ніж дорослого (в 6 разів більші за довжину її тіла);
• • слизова оболонка кишок ніжна, багата на ворсинки, кровоносні судини, клітинні елементи;
• • лімфатичні вузли очеревини добре розвинені;
• • сліпа кишка і червоподібний відросток рухомі;
• • низхідний від діл товстої кишки довший, ніж висхідний;
• • пряма кишка відносно довга, має слабко фіксовані слизову і підслизову оболонки;
• • функції:
  • – травна:
  • – кишковий сік менш активний, порівняно з соком дорослої людини, він має слабкокислу або нейтральну реакцію, згодом – лужну;
  • – кишковий сік містить ферменти ентерокіназу, лужну фосфатазу, амілазу, лактазу, мальтазу, інвертазу, згодом – ліпазу;
  • – продукти гідролізу, які утворюються внаслідок порожнинного (дистантного) та мембранного (пристінкового) травлення;
  • – в дитячому віці велике значення має внутрішньоклітинне травлення з легким переходом лактоглобулінів молока в незміненому стані в кров;
  • – рухова;
  • – всмоктувальна:
  • – гідролізовані продукти всмоктуються всіма відділами тонкої кишки, на відміну від дорослих;
  • – у товстій кишці всмоктується вода, формуються калові маси, відбувається секреція слизу;
• • особливістю кишок у дітей є відносно слабка, але довга брижа, що створює сприятливі умови для розвитку інвагінації.

Особливості кишкової мікрофлори в дітей:

• • нормальна кишкова мікрофлора виконує такі головні функції:
  • – захисну;
  • – імунну;
  • – метаболічну;
  • – сприяє остаточному перетравленню рештків їжі;
  • – синтез вітамінів і ферментів;
• • склад залежить від віку дитини та виду вигодовування:
• – у новонародженого кишки стерильні;
• – вже на 1-шу добу життя вони заселяються кишковою паличкою, ентерококом, дріжджовою флорою, рідше стрептококом;
• – при природному вигодовуванні в кишках переважають В. bifidus, В. Metis aerogenes;
• – при штучному – В. colli;
• • порушення нормального стану кишкового мікробіоценозу призводить до розвитку кишкового дисбіозу, який вважають граничним станом інфекційного процесу;
• • ступінь дисбіозу оцінюють за співвідношенням кількості ешерихій та умовно-патогенних мікробів (при дисбіозі легкого ступеня умовно- патогенні мікроби становлять 25 %, при помірному – 50 %, при тяжкому – 75 %, при дуже тяжкому – 100 %).

Основні методи дослідження травної системи:

• • фракційне дослідження шлунка виконують вранці, після 12-14-годинного голодування; базальний секрет оцінюють за сумою 4 порцій шлункового секрету, одержаних кожні 16 хв (він відображає стан діяльності залозистого апарату шлунка та його регуляції); після введення подразника (7 % відвар капусти, м' ясний бульйон, частіше 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,01 мг на 1 кг маси тіла дитини парентерально) через 25 хв одержують вміст шлунка, за кількістю якого оцінюють його евакуаторну функцію, потім протягом години кожні 15 хв відсмокіують шприцом вміст шлунка, який у сукупності є показником так званої стимульованої, або послідовної, секреції;
• • визначення абсолютної кількості соляної кислоти за одиницю часу (дебіт соляної кислоти) є об'єктивним показником кислотоутворювальної функції шлунка;
• • у здорових дітей шкільного віку кількість шлункового вмісту натще становить 0-30 мл, кількість базального секрету – 30-100 мл, послідовного – 40-110 мл;
• • дебіт-година вільної кислоти в базальному секреті становить 0,55- 2,74 ммоль (20-100 мг), у послідовному – 1-4,93 ммоль (40-180 мг);
• • інтрагастральна рН-метрія, яку виконують зондом з датчиком pH або радіокапсулою з pH-радіометричною системою;
• • ультразвукове дослідження в будь-якому віці дає змогу визначити розміри та структуру печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки і його використовують для виявлення запальних процесів, наявності солей і каменів у жовчному міхурі, дискінезії жовчного міхура;
• • езофагогастродуоденоскопія дає можливість визначити характер і локалізацію патологічного процесу стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки;
• • біопсія і мікроскопічне дослідження слизової оболонки.

Головні синдроми ураження травної системи в дітей:

• • синдром "гострого живота" (потрібна невідкладна медична допомога) виникає при:
  • – перфорації порожнистих органів;
  • – гострих запальних процесах, що супроводжуються перитонітом
  • (гострий апендицит, гострий холецистит тощо);
  • – кровотечі в черевну порожнину;
  • – інвагінації;
  • – ураженнях та гострих захворюваннях позаочеревинного простору;
  • – прояви синдрому:
  • – сильний біль у животі, який інколи сприяє розвитку шокового стану;
  • – позитивний синдром Щоткіна-Блюмберга (симптом подразнення очеревини);
  • – блювання;
  • – затримка випорожнення та відходження газів або пронос;
  • – можлива мелена;
  • – обличчя Гіппократа (маскоподібне);
  • – синдром інтоксикації;
• • синдром шлункової диспепсії:
• – виникає внаслідок грубих аліментарних порушень, а також при загостренні хронічних запальних процесів;
• – переважно в дітей старшого віку;
• – прояви:
• – блювання;
• – печія;
• – відрижка;
• – нудота;
• – інколи пронос;
• • кишкова диспепсія:
  • – причини виникнення:
  • – кишкова інфекція;
  • – грубе порушення процесу травлення;
  • – хімічне отруєння;
  • – неврогенії;
  • – прояви:
  • – блювання;
  • – рідкі випорожнення або закреп;
  • – біль у животі;
  • – метеоризм;
  • – бурчання;
• • гастрит:
• – нудота;
• – повторне блювання;
• – болі і відчуття важкості в епігастрії;
• • ентерит:
  • – метеоризм;
  • – болі з переважною локалізацією навколо пупка;
  • – часті рідкі водянисті випорожнення, іноді пінисті з неперетравленими рештками;
• • гастроентерит: комбінація симптомів гастриту та ентериту;
• • дистальний коліт:
  • – втягнутий "човноподібний" живіт;
  • – переймистоподібні болі з переважною локалізацією в лівій здухвинній ділянці;
  • – спазмована болюча сигмоподібна кишка, що бурчить при пальпації;
  • – податливість ануса;
  • – тенезми;
  • – випорожнення часті, скупі, зі слизом та кров'ю;
• • ентероколіт:
• – часті рідкі рясні випорожнення зі слизом, іноді прожилками крові;
• – біль по всьому животу;
• – болючість при пальпації;
• – урчання за ходом товстої кишки;
• • гастроентероколіт: комбінація симптомів гастриту, ентериту та коліту;
• • синдром мальабсорбції:
  • – клінічний симптомокомплекс, пов'язаний з порушенням всмоктування кінцевих продуктів травлення в тонкій кишці;
  • – причини:
  • – вроджені ферментопатії (недостатність лактази, сахарози та ін.);
  • – непереносим їсть глютену (целіакія);
  • – непереносимість молока (лактози);
  • – резекція частини тонкої кишки;
  • – тривале застосування антибіотиків;
  • – хронічні захворювання травної системи;
  • – інвазії лямбліями та іншими найпростішими;
  • – прояви:
  • – хронічна діарея з поліфекалією та стеатореєю;
  • – гіпотрофія;
  • – атрофія;
  • – різке збільшення живота внаслідок метеоризму і накопичення хімусу;
  • – анемія;
  • – полігіповітаміноз;
  • – імунодефіцит;
  • – порушення водно-електролітного обміну;
• • синдром жовтяниці:
• – прояви:
• – слизові оболонки, шкіра і склери мають жовтий колір (жовтушність з'являється, коли в крові дитини виникає гіпербіпірубінемія, тобто рівень білірубіну перевищує 20,5-34,2 мкмоль/л);
• – свербіж шкіри;
• – геморагічні "зірчасті" висипання;
• – знебарвлення калу (ахолія);
• – сеча темно-жовтого кольору (кольору пива);
• – гіпербіпірубінемія;
• – гепатомегалія;
• – причини:
• – цитоліз гепатоцитів (паренхіматозна жовтяниця виникає при вірусних, агресивних хронічних, токсичних гепатитах, цирозі печінки);
• – порушення відтоку жовчі внаслідок обтурації жовчовивідних шляхів (механічна жовтяниця) при вродженій аномалії їх, калькульозному холециститі, значному збільшенні регіонарних лімфатичних вузлів;
• – гіперпродукція білірубіну (гемолітична жовтяниця) при посиленому гемолізі еритроцитів (гемолітична анемія, гемолітична хвороба новонароджених та інші еритропатії);
• – фізіологічна (кон'югаційна, транзиторна) жовтяниця в переважної більшості новонароджених на 2-гу добу після народження, наростає до 4–5-ї доби і зникає самостійно до 7-10-го дня життя;
• – екзогенні жовтяниці виникають при вживанні дитиною великої кількості продуктів, які мають у своєму складі забарвлюючу рідину (морква, мандарини, гарбуз), і рівень білірубіну в крові не збільшується (каротинові жовтяниці).