Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи

Ендокринні залози (залози внутрішньої секреції) – це такі органи або групи клітин, які не мають вивідних проток, головна функція яких полягає у виробці специфічних фізіологічно активних речовин, які виділяються в кров, лімфу, спинномозкову рідину та беруть участь у регуляції функцій організму.

Ендокринна система:

• впливає на організм опосередковано, гуморальним шляхом, через гормони;
• гормони – це біологічно активні речовини, представлені складними органічними речовинами різної хімічної природи: білками, видозміненими амінокислотами, стероїдами, які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм;
• гормони впливають на обмін речовин, ріст клітин, формування специфічних ознак органів і систем, їх розвиток, функції;
• особливості гормонів;
– утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси;
– поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту (відповіді);
– для гормонів характерна специфічність, тобто кожен гормон виконує певну функцію, регулює якийсь певний процес;
– гормони після попадання в кров виконують своє призначення далеко від місця синтезу;
– гормони регулюють переважно процеси обміну речовин, які відбуваються всередині клітини;
• до залоз внутрішньої секреції відносять:
– гіпофіз;
– епіфіз (шишкоподібна залоза);
– тимус (вилочкова, загрудинна);
– щитоподібну залозу;
– надниркові залози;
– підшлункову залозу (належить до залоз змішаної секреції);
– статеві залози (яєчка та яєчники) (належать до залоз змішаної секреції).

Продукція гормонів

Гіпофіз – невеликих розмірів, важить 0,5 г, розміщується в основі мозку, з яким з'єднаний за допомогою ніжки:

• передня частка:

гормон росту (соматотропін, або СТГ):

– один із стимуляторів росту і проліферації хрящових клітин, остеогенезу;
– впливає на обмін жирів, сприяючи швидкій мобілізації жиру з жирових депо і підвищенню вмісту в крові кетонових тіл; білків, прискорюючи синтетичні процеси;
– впливає на вуглеводний обмін, викликаючи первинну активацію інсулярного апарату;
– прискорює розвиток вилочковой' залози, селезінки, лімфатичних вузлів;
– відновлює проти інфекційну антимікробну активність;
– сприяє формуванню проліферативної реакції запалення з участю тканинних елементів;
– при гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм;
– при гіпофункції- карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток);

тиреотропний гормон (ТТГ):

– забезпечує відповідність між активністю щитоподібної залози і потребами організму;
– дія на білковий, жировий, вуглеводний, мінеральний і водний обмін здійснюється опосередковано через тиреоїдні гормони;
– недостатня продукція тиреоїдних гормонів викликає компенсаторне посилення секреції ТТГ;
– утворення ТТГ в організмі має добовий ритм з піком в 2-4 години і найнижчим значенням в 17-18 годин;

адренокортикотропний гормон (АКТІ):

– стимулює секрецію гормонів надниркових залоз;
– впливає на процеси біосинтезу;
– сприяє відновленню різних функцій стероїдних гормонів;
– дія АКТГ опосередкована через гормони кори надниркових залоз;
– вплив на вуглеводний обмін проявляється посиленням гліконеогенезу, а на мінеральний обмін – через продукцію альдостерону;

фолікулостимулюючий гормон (ФСГ):

– викликає ріст фолікулів яєчника;
– сприяє утворенню в яєчниках естрогенів;
– впливає на сперматогенез в сім'яниках;
– виділення ФСГ залежить від віку і статі;

мотеїнізуючий гормон (ЛГ):

– викликає овуляцію;
– сприяє утворенню жовтого тіла в яєчниках;
– стимулює інтерстиціальні клітини Лейдіга та виробку андрогенів у сім'янику, ріст сім'яних пухирців і простати;

пролактин, або лютеотропний гормон (ЛТГ):

– стимулює функцію жовтого тіла і сприяє лактації;
– посилює синтез білків молока;
– впливає на молоковіддачу;
– секреція пролактину регулюється гіпоталамусом, де утворюється пролактинінгібуючий фактор;
• середня (проміжна) частка гіпофіза:
- – становить 1-2 % маси залози;
- – секретує меланоцитстимулюючий гормон (інтермедин), який регулює пігментацію шкіри;
• задня частка:
– виробляє два гормони:
– вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез, стимулює гладку мускулатуру артерій і кишечника, активує гіалуронідазу, при гіпофункції виникає нецукровий діабет;
– окситоцин – спричинює скорочення матки та гладеньких м'язів молочних залоз і впливає на лактацію і тим самим регулює народження. Епіфіз (шишкоподібне тіло) – непарний орган, який знаходиться в каудальній частині 111 шлуночка в борозні між передніми горбиками пластинки чотиригорбиків, метаболічно активна залоза внутрішньої секреції, гормон мелатонін якої:
• контролює біоритми тіла (сон і неспання);
• гальмує передчасний розвиток статевих залоз;
• бере участь у регулюванні пігментного обміну.

Щитоподібна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г, виробляє:

• гормон: тироксин та трийодтиронін;
• посилюює обмін речовин у клітинах тіла і збільшує збудливість нервової системи при гіперфункції;
• при гіпофункції:
– в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку), діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови;
– після операції на щитоподібній залозі може з'явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам'ять). У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.

Паращитоподібні залози містяться на задній поверхні бічних часток щитоподібної залози, зазвичай більшість людей має їх 4, у дітей вони відрізняються малими розмірами, слабким розвитком сполучної строми і великою кількістю паренхіми, яка не розділена на часточки:

• сприяють збереженню гомеостазу кальцію (спільно з вітаміном D забезпечує всмоктування кальцію в кишках, реабсорбцію в канальцях нирок, вимивання кальцію з кісток, активізацію остеокластів кісткової тканини, вміст фосфору);
• виробляють гормон паратгормон – антагоніст тиреокальцитоніну щитоподібної залози;
• при порушеній функції залози виникає:
– вроджений гіпопаратиреоз (порушення формування кісток, підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм тощо);
– набутий гіпопаратиреоз (підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм, формується "рука акушера", пілороспазм, трофічні зміни зубів, нігтів, волосся, тахікардія);
– гіперпаратиреоз (виражена м'язова гіпотонія, закрепи, болі в кістках, часті переломи кісток, при рентгенологічних обстеженнях виявляють ділянки розрідження у вигляді кіст, у м'яких тканинах утворюються кальцифікати).

Загрудинна залоза (тимус):

• складається з двох часток;
• міститься у верхній передній частині грудної порожнини над ручкою грудини і продовжується до III–IV ребра;
• у новонароджених маса її становить у середньому 12 г, досягаючи в 11–15 років 35– 40 г, потім маса її починає поступово зменшуватися, у 25-річних вона зменшується до 25 г, у 60 років становить менше 15 г, у 75 років дорівнює 6 г;
• має часточкову будову, де розрізняють коркову і мозкову речовини;
• у дітей переважає коркова речовина, що містить велику кількість лімфоцитів (тимоцитів);
• у мозковій речовині, крім ретикулярних клітин, що становлять основу їх, є ще великі епітеліальні тільця загрудинної залози (тільця Гассаля);
• в період вікової інволюції цієї залози спостерігається поступове зникнення лімфоцитів з коркової речовини, а тілець Гассаля з мозкової речовини, відбувається заміна паренхіми сполучною тканиною;
• залоза є центральним органом клітинного імунітету, в ній утворюється складний комплекс гормонів – тимозин, тимопоетин і ряд інших факторів, що активно впливають на реакції клітинного імунітету і стимулюють лімфоцитопоез;
• доведено важливу роль загрудинної залози в регуляції активності надниркових залоз у всі періоди життя людини;
• стимулює ріст і справляє гальмівний вплив на розвиток статевих залоз;
• так само, як інсулін, впливає на вуглеводний обмін.

Надниркова залоза – парний орган, розміщений над верхнім кінцем відповідної нирки:

• маса у новонародженого така сама, як у дорослого, але розвиток ще не закінчений;
• складається з двох шарів: коркового і мозкового;
• коркова речовина надниркової залози виділяє значну кількість кортикостероїдних гормонів, але тільки вісім з них мають біологічну активність:
- – глюкокортикоїди (кортикостерон, кортизол та ін.), які регулюють вуглеводний обмін, мають виражену протизапальну і десенсибілізувальну дію, виявляють катаболічний ефект;
- – мінералокортикоїди (дезоксикортикостерон, альдостерон), які підвищують реабсорбцію води, хлору в канальцях нирок;
- – статеві гормони (тестостерон, естрадіол), що впливають на білковий і водно-сольовий обмін, прискорюють ріст, стимулюють розвиток вторинних статевих ознак;
• мозкова речовина:
– продукує катехоламіни: дофамін, адреналін, норадреналін, які мають здатність підвищувати артеріальний тиск, звужувати кровоносні судини (за винятком коронарних та легеневих), розслабляти непосмуговані м'язи кишок, бронхів, жовчних ходів і сечового міхура;
• різноманітністю властивостей гормонів пояснюється роль надниркової залози у розвитку загального адаптаційного синдрому, тобто здатності організму протистояти різним шкідливим факторам;
• функція кори надниркової залози перебуває під постійним впливом гіпофіза.

Підшлункова залоза міститься позаду шлунка, звичайно на рівні І і II поперекових хребців, і займає простір від дванадцятипалої кишки до воріт селезінки:

• зовнішньосекреторна функція (виділяє ферменти трипсин, ліпазу, амілазу);
• внутрішньосекреторна функція (виділяє гормони інсулін, глюкагон і соматостатин);
• кожен з гормонів виробляється особливими спеціалізованими клітинами;
• інсулін – секрет В-інсуліноцитів β-клітин – анаболічний гормон, що стимулює синтез глікогену, білків, жирних кислот з амінокислот, посилює фосфорний обмін, підвищує внутрішньоклітинний транспорт калію, затримує воду в організмі;
• глюкагон – антагоніст інсуліну (продукується α-клітинами), посилює розпад глікогену в печінці (глікогеноліз) і гальмує його синтез в ній; посилює ліполіз, стимулює гліконеогенез і біосинтез глюкози з амінокислот,
• у вивідних протоках залози продукується особлива речовина – ліпокаїн, що гальмує відкладення жиру в печінці.

Статеві залози (яєчники і яєчка) є парними органами:

• у ранньому дитячому віці статеві залози (гонади) відіграють порівняно незначну роль, посилення їхньої функції спостерігається в період статевого дозрівання;
• за структурою яєчники новонародженої дівчинки нагадують яєчники дорослої жінки, але розміщені вони вище над входом у малий таз, у віці 2- 5 років вони опускаються в малий таз, займаючи звичайне положення;
• яєчники, крім продукування яйцевих клітин, виробляють статеві гормони – естрогени, що впливають на ріст, розвиток жіночих статевих органів і вторинних статевих ознак, беруть участь в активації проферментів, необхідних для побудови білків і стимуляції багатьох процесів обміну і т. ін.;
• у статевому розвитку дівчаток виділяють три періоди: нейтральний (перші 6-7 років життя), препубертатний (з 8-12-14 років-до першої менструації), пубертатний (від першої менструації до повної статевої зрілості – 18 років);
• у нейтральному періоді статеві гормони не впливають на ріст і розвиток дитини;
• в препубертатному періоді відбувається помітна статева диференціація організму, зумовлена інкреторною діяльністю залоз внутрішньої секреції;
• поява вторинних статевих ознак і менструації у віці до 8 років вважається передчасним статевим розвитком, відсутність росту молочних залоз в 13-14 років і менструації в 14-15 років – затримкою статевого розвитку;
• у яєчках виробляються чоловічі статеві гормони – тестостерон і андростерон;
• під впливом тестостерону формуються і розвиваються зовнішні статеві органи, простата (передміхурова залоза) і сім'яні міхурці, він має виражену анаболічну дію;
• у статевому розвитку хлопчика розрізняють два періоди: період 13- 15 років і період після 15 років;
• статевий розвиток хлопчиків відбувається поступово, яєчка збільшуються і опускаються на дно мошонки, починається ріст статевого члена, з'являється волосся на лобку, в паховій ділянці, збільшується передміхурова залоза, надалі спостерігається збільшення гортані;
• повне загальне дозрівання організму настає у чоловіків у 22-24 роки, у жінок – у 20-21 рік;
• всі залози внутрішньої секреції перебувають між собою в складному корелятивному зв'язку і у функціональній взаємодії з центральною нервовою системою, тому ізольоване порушення діяльності однієї з них спостерігається рідко.